Реактивний артрит

Розвивається реактивний артрит колінного суглоба внаслідок проникнення в організм інфекції. Це важкий процес, що супроводжується ураженням суглобів, з поступовою їх деформацією. Він включений в міжнародну класифікацію МКХ 10.

Патологія характеризується трьома стадіями розвитку, на заключному етапі відбувається повна деформація хрящів. Реактивні артрити відрізняються швидким розвитком і згубним впливом на хрящі та прилеглі до них м’язи. Якщо не почати своєчасне лікування, стан буде погіршуватися, аж до повного обмеження рухливості.

Основні відомості про недугу

Реактивний артрит колінного суглоба має три характерні особливості. Перша — це запальне ураження хряща, друга — кон’юнктивіт, третя — запалення сечостатевої системи та органів ШКТ. Це системне захворювання, негативно впливає на весь організм. Відсутність специфічних симптомів ускладнює процес постановки діагнозу.

Реактивний артрит гомілковостопного суглоба — це системне ураження, викликане проникненням в організм бактеріальної інфекції. Імунна система деяких людей не здатна реагувати на негативний вплив бактерій. В цьому випадку не виробляються спеціальні антитіла, і організм не бореться з проникла інфекцією. Це тягне за собою спонтанний розвиток патологій не тільки в суглобах, але і інших системах.

Що таке реактивний артрит, і варто побоюватися даного захворювання? На сьогоднішній день це найпоширеніша патологія. Основною її особливістю є однотипне ураження опорно-рухового апарату. Це не важка хвороба, але одна з найбільш неприємних патологій, не має специфічної тактики лікування. Фахівці активно сперечаються з приводу оптимальної терапії, дане питання залишається відкритим.

Артрит реактивного типу внесено в міжнародну класифікацію МКХ 10. Захворювання буває різних форм, кожна з яких має свій унікальний код. Реактивні артрити позначені символами М02-М02.9

Фахівцями було встановлено прямий зв’язок між гонорей, хламідіоз і поразкою хрящів. Причини захворювання обумовлені запальними процесами сечостатевої системи, кишечнику та органах дихання. Як вражаючого фактора виступає не сама бактерія, а продукти її життєдіяльності.

Клінічні прояви захворювання

Симптоми реактивного артриту різноманітні і не мають особливої специфіки. Основним проявом вважається больовий синдром і набряк ураженої ділянки. Додатково спостерігаються запальні процеси на шкірі і слизових оболонках.

Синдроми
Клінічна картина

Клінічні прояви характеризуються наявністю гострого больового синдрому, який посилюється при русі.
Біль ниючий, тупий і викручивающая. У стані спокою її посилення фіксується в нічний час доби.

Симптоми реактивного артриту супроводжуються наявністю скутості.
Людина не спроможна виконувати звичні дії. Скутість обумовлена порушенням відтоку рідини в ураженому хрящі. Тривалість процесу залежить від ступеня місцевого запалення.

Клінічні прояви захворювання часто доповнюються припухлістю і локальним підвищенням температури тіла.
Виражені симптоми фіксуються у правого і лівого променево-зап’ясткового суглоба. Нерідко ураження охоплює колінні і гомілковостопні з’єднання. Причини локального підвищення температури тіла обумовлені вираженістю запалення. При пальпації запаленого хряща фіксується його болючість.

Симптоми артриту залежні від причини його розвитку. Специфічні клінічні прояви відсутні. На наявність проблеми вказує болючість і локальне запалення, що супроводжується гіперемією (почервонінням) шкірних покривів.

Діагностичні заходи по виявленню патології

Діагностика патології є обов’язковою мірою, без якої неможливо скласти оптимальну схему лікування. При розвитку дивною симптоматики людині необхідно звернутися до ревматолога. Після ретельного огляду та збору анамнезу призначається діагностика.

До стандартних діагностичних процедур відносять:

• аналіз крові;
• посів калу;
• рентгенографію;
• фиброколоносокпию;
• магнітно-резонансну і комп’ютерну томографію.

Діагностика здійснюється на підставі первинного огляду пацієнта. Деякі характерні симптоми патології визначаються візуально. Для підтвердження розвитку захворювання, проводиться ряд лабораторних і апаратних досліджень.

Нерідко рентгенографія допомагає виявити кальцифікатів, розташовані на кісткових тканинах. Це небезпечний процес, здатний призвести до зрощення хрящів і повної втрати рухливості. Рання діагностика дозволяє виявити захворювання на початковому етапі його розвитку і запобігти його подальше прогресування.

Діагностичні заходи визначають основні причини появи патології. Це важлива інформація, від якої залежить подальша схема лікування. Підібрана терапія повинна не тільки купірувати гострі прояви хвороби, але і впливати на причину її розвитку.

Основні методи усунення хвороби

Як лікувати реактивний артрит, і що для цього потрібно робити? Стандартна терапія передбачає використання лікарських препаратів. Природа патології пов’язана з проникненням в організм інфекції, всі зусилля необхідно направити на її усунення. Вплинути на збудника здатні антибактеріальні засоби, зокрема, доксициклін. Лікування реактивного артриту тривалий, в середньому терапія становить 3 місяці.

Для нормалізації імунних функцій організму широко застосовуються імуномодулятори. Основними засобами, застосовуваними для усунення патології, є нестероїдні протизапальні препарати. Вони зупиняють больовий синдром і зменшують вираженість запального процесу. Найбільш затребуваними засобами є диклофенак, нурофен та ібупрофен.

Основною метою лікарської терапії вважається посилення захисних функцій імунної системи і стимуляція відновних процесів. Усунути хворобу можливо тільки в умовах стаціонару, з правильно підібраними засобами. Додатково пацієнт повинен дотримуватися дієтичне харчування. Перевагу надають овочам, фруктам і продуктів на основі кальцію.

Не забороняється лікування народними методиками. Воно засноване на використанні трав’яних зборів, соку редьки і хріну, бджолиної отрути і меду. Народними методиками вдається досягти позитивного результату. Нетрадиційна медицина виступає в якості письмового доповнення до основної медикаментозної терапії.

Хвороба усувається комплексно, з використанням багатьох способів. Народними методиками вдається підтримати організм, медикаментами — повністю купірувати основні прояви, дієтою — поліпшити загальне самопочуття. Систематичне вплив дозволяє зупинити прогресування патології.