Розрив меніска колінного суглоба: симптоми, ступеня, лікування без операції, наслідки

Розрив меніска колінного суглоба — вельми поширена травма. У переважній більшості випадків вона є результатом травмуючого впливу, але може виникати і при дегенеративних змінах в колінному суглобі. Вони відбуваються в похилому віці і зачіпають всі суглобові з’єднання, але особливо сильно позначаються на колінах з-за їх високої завантаженості протягом усього життя. Артроз – часта причина дегенеративних змін в меніску.

1 Розрив меніска

Меніск – це хрящова прошарок напівовальної форми між стегнової і великогомілкової кісткою. Розрізняють дві частини меніска: зовнішню (латеральну) і внутрішню (медіальну), які, в свою чергу, поділяються на задній ріг, середня тіло і передній ріг.

Зчленування виконує різні функції:

• розподіл навантаження на кістки;
• амортизація надмірного вертикального тиску;
• стабілізація суглобів при обертальних рухах;
• розподіл контактного напруги.

Розриви меніска різного ступеня тяжкості щорічно діагностуються у 6-7% на 100 000 населення. У чоловіків подібного характеру травми зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у жінок. Найчастіше це пов’язано з виконанням важкої фізичної роботи, при якій навантаження на колінні суглоби перевищує амортизуючі можливості меніска. У віці від 20 до 30 років переважають травматичні пошкодження межколенного зчленування, тоді як після 40 років частіше діагностуються дегенеративні. Такі зміни являють собою результат недолеченного травматичного розриву заднього рогу медіального або краю латерального меніска, який відбувається при сильному обертальному стисненні колінного суглоба (вивиху, підвивихи).

Можливий ізольований лінійний розрив, що поєднується з пошкодженням внутрішньосуглобових сполук. Це відбувається при одночасному розриві меніска і зв’язок. Однією з таких травм являє надрив передньої хрестоподібної зв’язки з пошкодженням суглобової капсули, який супроводжує кожну третю травму коліна. Медіальний меніск пошкоджується дещо рідше, часто виступаючи в ролі обмежувача при впливі на передню частину колінного суглоба. Розрив внутрішнього меніска відбувається при переломі виростків великогомілкової кістки та розірвання діафіза стегна з пошкодженням суглобової порожнини.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Ступеня пошкодження

Розрізняють 4 ступеня пошкодження меніска:

• Нульова ступінь – меніск знаходиться в нормальному стані, без пошкоджень.
• 1-я – всередині міжсуглобового зчленування відбуваються структурні зміни, які не стосуються зовнішньої оболонки. Вони не проявляються будь-якими симптомами і можуть бути виявлені тільки за допомогою МРТ, яка візуалізує структурну різницю в пошкоджених і сусідніх з ними тканинах.
• 2-я – внутрішні дегенеративні зміни в тканинах посилюється, поширюючись вглиб меніска, але як і раніше не зачіпають зовнішню оболонку.
• 3-я – внутрішні структурні зміни в меніску досягають оболонки, і відбувається її розрив — повний або частковий. З’являються біль і невелика набряклість в колінному суглобі, що дозволяє швидко діагностувати розрив меніска без МРТ.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

3 Типи і симптоми

Ураження меніска відбуваються не тільки при хронічних дегенеративних процесах, а й при зовнішньому травматичному впливі. При розгинанні і згинанні колінного суглоба на 90 градусів на зчленування припадає близько 70% навантаження. Це означає, що при ходьбі, бігу, стрибках найбільше навантаження приймає саме меніск.

Розрізняють два типи ушкоджень, які відрізняються механізмом виникнення і симптомами.

Вправи для випрямлення хребта в залі і домашніх умовах

3.1 Травматичний розрив

Цей тип пошкодження поширений серед осіб від 20 до 35 років і викликаний осьової навантаженням на суглоб у комплексі з ротацією гомілки. Таке ймовірно при бігу, коли одна нога стає на опуклу поверхню і зісковзує, при крутінні на нозі з спочиваючої стопою або при падінні на одну ногу з крученням корпусу. Симптомами травматичного розриву меніска колінного суглоба є больовий синдром і набряк. При порушенні кровоносної системи відбувається гемартроз, або накопичення крові в суглобовій порожнині. Воно проявляється посинінням і набряком вище колінної чашечки.

Частковий розрив меніска супроводжується болючим клацанням і утрудненим рухом в суглобі. При великому і повному розриві відірвалася частина меніска випадає назовні і заважає згинання коліна. Вона може бути виявлена пальпаторно і являє собою невеликий твердий горбок під колінної чашечкою. При такому пошкодженні імовірна повна блокада суглоба і його «заклинювання», викликаний зміщенням відірваної частини меніска до центру суглоба. При розриві рогу медіального втрачається здатність до згинання суглоба, а при пошкодженні латерального – до розгинанню. Блокада колінного суглоба виникає не тільки в результаті попадання відірвалася частини меніска в суглоб, але і при розриві латеральної хрестоподібної зв’язки, остеохондральном переломі або травмуванні виростків стегнової кістки.

Повний або частковий розрив меніска супроводжується сильним болем і набряком, яка має синій або червоний відтінок, що свідчить про внутрішній кровотечі. Біль проявляється періодично і тільки при певних обставинах. Наприклад, потерпілий відчуває її, коли піднімається по сходах, але болю немає, коли він спускається.

3.2 Хронічний розрив

Такі пошкодження найчастіше діагностується у людей старше 40 років і є результатом тривалого запального процесу у структурах меніска. Пошкодження не має виражених симптомів до моменту розриву суглобової капсули, причиною якого стають звичайні побутові дії (присідання, вставання з ліжка, крісла та інше). Виникнення блокади суглоба в такому випадку малоймовірно, так як вільно болтающейся відірваної частини меніска не утворюється. Хворий відчуває гострий біль у коліні і незначний набряк. Небезпечною особливістю хронічного розриву меніска є те, що в цьому випадку пошкоджується і сусідній хрящ, стабілізуючий стегнову і великогомілкову кістку.

4 Консервативне лікування

Лікування без операції можливо при невеликому радіальному або медіальному розриві рогу меніска. Такі травми супроводжуються болем, але не защемляють з’єднання між суглобами і не викликають його відрив від поверхні.

Основним способом безопераційного лікування є тимчасове зниження навантаження на колінний суглоб. При цьому повна іммобілізація не потрібна і навіть шкідлива для потерпілого. Справа в тому, що виражений розрив меніска не зростеться сам по собі, а обмеження рухливості коліна на тривалий час може призвести до контрактурі — стану, коли знерухомлені хрящі склеюються поверхнями. Результатом стане те, що після зняття гіпсу хворому доведеться не тільки відновлювати меніск, але і розсікати хрящі, що збільшить термін післяопераційної реабілітації.

При невеликому розриві використовується давить пов’язку з еластичного бинта, яка фіксує коліно, не дозволяючи розриву збільшуватися в розмірі. При цьому пацієнту дозволено рухатися, але з виключенням будь-яких надмірних навантажень на суглоби, будь то біг, присідання або ривки. Лікуючим лікарем призначається ряд протизапальних, знеболюючих препаратів і хондропротекторів, які прискорюють відновлення хрящової тканини. У разі гемартрозу проводиться пункція суглоба для усунення кров’яних згустків. Е слі ускладнень протягом 14 днів після початку лікування не виникло, пацієнту пропонується проведення фізіотерапевтичних процедур, таких як масаж та лікувальна фізкультура.

Основним завданням фізіотерапії є відновлення м’язового тонусу в гомілці і стегні, через відсутність якого контроль над колінним суглобом утруднений. Фізіотерапія усуває набряклість і прискорює відновлення рухових можливостей колінного суглоба.

Для цього проводяться такі процедури, як:

• Магнітотерапія.
• Водолікування.
• Електроміостімуляция.
• Ультразвукове вплив.
• Гірудотерапія.
• Електрофорез.
• УВЧ – терапія.

У перший тиждень після початку лікування проводяться ультразвукова терапія і електрофорез. Вони знімають набряк, зменшують біль у суглобі, активізують обмінні процеси в м’яких тканинах і прискорюють загоєння суглобової капсули. Электромиотерапия застосовується для стимуляції м’язів і нервових закінчень до роботи після тривалого періоду бездіяльності. Після зняття обмежувальної пов’язки хворому призначається масаж із застосуванням лікарських мазей, який знімає напругу з м’язового апарату і покращує мікроциркуляцію крові в області коліна.

Вправи лікувальної фізкультури при розриві меніска колінного суглоба повинні проводитися регулярно, кілька разів на день, і тривати 20-30 хвилин. Виконувати їх потрібно в розміреному темпі, попередньо підготувавши до роботи м’язи і зв’язки. Завданням ЛФК є зміцнення м’язового і зв’язкового апарату, для того щоб стабілізувати травмований меніск. Курс включає в себе наступні вправи:

1. Розгинання ноги з підтримкою. Для виконання вправи людині потрібно сісти на стілець так, щоб ноги не торкалися підлоги. Після цього плавно піднімати хвору ногу, підтримуючи її під коліно здоровою кінцівкою.
2. Стискання м’яча. Потрібно стати біля стінки, щільно притулившись до неї спиною так, щоб маса тіла рівномірно тиснула на обидві ноги. Потім затиснути між колінами м’яч і, не відриваючи спину від стіни, повільно присісти, зігнувши ноги в колінах.
3. Розгинання коліна з опором. Стоячи на підлозі, завести хвору ногу за здорову і повільно підтягувати її вгору. Після виконання 5-10 повторень завести ногу з іншого боку і повторити вправу.
4. Степ. Для вправи потрібно невелика підставка. Щоб рівномірно розподілити навантаження, що рекомендується робити степ на обидві ноги, по черзі міняючи їх. Так, одна нога стоїть на підлозі, а друга ставиться на платформу, після чого ноги змінюються.
5. Стретч. Стоячи біля стінки, потрібно плавно згинати хвору ногу в коліні, заводячи стопу за спину. Зафіксувати її в руці, після чого плавно опустити на підлогу.
6. Мах ногою з опором. При виконанні вправи бажано триматися за опору. Поставивши ноги на ширині плечей, потрібно плавними маховими рухами заводити хвору кінцівку за здорову по черзі з однієї й іншої сторони.

5 Наслідки

Розрив меніска небезпечний тим, що при наявності незначних ушкоджень він може не проявлятися сильним болем або вираженим набряком. Часто потерпілий не звертається до лікаря, так як біль після часткового розриву має особливість вщухати і проявлятися хвилями. Але відсутність симптомів не усуває наявність травми і запалення починає набувати хронічний характер, поширюючись вглиб суглоба, що загрожує серйозними наслідками. Відсутність лікування призводить до деградації хрящової прошарку між кістками, з’являються непроходящие суглобові болі, обмежується рухливість суглоба і розвивається колінний артроз.

Реабілітація після консервативного лікування займає від 1 до 6 місяців залежно від тяжкості травми. В 8 випадках з 10 при дотриманні всіх приписів лікаря і виконання комплексу фізіотерапевтичних та гімнастичних процедур повне одужання відбувається вже після 2-3 місяців від початку терапії.