Симптоми і лікування плечелопаточного періартриту в домашніх умовах

Плечолопатковий періартрит є досить поширеною патологією, яка має своєрідні форми перебігу. Даний термін можна назвати скоріше синдромом, ніж діагнозом, так як такого формулювання немає в Міжнародній класифікації хвороб. Патологічний стан передбачає запальні зміни м’яких тканин і зв’язкового апарату плечелопаточної області. Як правило, суглоб у цьому процесі не бере участь — зміни в ньому є ускладненнями основної патології.

Пацієнти з плечелопаточным периартритом відзначають виражену болючість в зоні плечового суглоба. При розвитку недуги та його поширення після залучення рухових нервових закінчень відбувається обмеження рухливості, суглоб блокується. У важких випадках він повністю знерухомлений. Лікування завжди починають з консервативних методів, прийому лікарських препаратів і вправ лікувальної фізкультури.

1 Опис

Плечолопатковий періартрит зустрічається досить часто, кожен четвертий людина хоча б раз у житті стикався з подібною проблемою.

Найбільш уразливі пацієнти після 45 років. До 2 разів частіше патологія зустрічається в літньому і старечому віці. Чоловіки і жінки однаково часто страждають від цього захворювання.

Плечовий суглоб має велику амплітуду рухів. Щодня на нього покладається серйозна навантаження, впоратися з якою допомагає потужний зв’язковий апарат, сухожилля і м’язи, розташовані навколо нього. Для забезпечення повноцінного функціонування він активно живиться за рахунок кровоносних судин і нервових закінчень.

Термін періартрит передбачає запальний процес навколо суглобової сумки («пері» — близько, «артрит» — суглоб). При довгостроково поточному запаленні поруч розташованих м’яких тканин можливий перехід на суглобові поверхні і хрящові структури всередині капсули.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Причини розвитку

Плечолопатковий періартрит рідко буває ізольованим синдромом, частіше до його формування наводять інші патологічні стани опорно-рухового апарату.

Такі захворювання, як адгезивний капсуліт, остеохондроз шийного та грудного відділу хребта, міофасциальний синдром, аміотрофія плечового пояса, здатні викликати аналогічний симптомокомплекс з характерними змінами.

До ізольованого плечелопаточному периартриту найчастіше призводять:

  • малорухливий спосіб життя і нетреновані м’язи верхнього плечового поясу;
  • травми, падіння на витягнуту руку, пошкодження плечового суглоба і кісткових структур;
  • судинна патологія з подальшим порушенням кровопостачання і живлення плечелопаточної області;
  • патологічні зміни в будові нервових волокон, нерідко викликані обмеженням при розвитку гриж міжхребцевих дисків.

Недуга здатний розвиватися навіть після незначного удару, коли немає ніяких суттєвих пошкоджень хрящових, кісткових і м’якотканинних структур. На 3-й — 7-й день з’являються симптоми, що свідчать про запалення, що характерно для періартриту.

Вправи для хребта в домашніх умовах

3 Види

Симптомокомплекс плечелопаточного періартриту включає в себе такі патологічні стани:

  • ураження периартикулярних;
  • тендиніт двоголового м’яза плеча;
  • кальцифікуючий тендиніт;
  • адгезивний капсуліт;
  • імпінджмент-синдром;
  • здавлення ротатора плеча;
  • бурсит плечового суглоба та інші.

Патологічний симптомокомплекс може включати в себе один або кілька перерахованих вище порушень, від них залежить і клінічна картина.

За формою виділяють періартрит:

  • простий;
  • гострий;
  • хронічний;
  • анкілозуючий.

Плечолопатковий періартрит розвивається з одного боку, рідко носить двосторонній характер. Ступінь вираженості ліворуч і праворуч буде відрізнятися за розвитком і клінічним проявам.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

4 Симптоми

Клінічна картина багато в чому неспецифічна, за своїми ознаками нагадує багато інші захворювання опорно-рухового апарату. Для кожної форми перебігу характерні свої особливості, які дозволяють запідозрити ступінь порушення.

Симптоматика частіше наростає повільно, тому пацієнти рідко можуть однозначно сказати про момент, коли сталося пошкодження або почався патологічний процес.

Симптоми залежно від форми захворювання описані в таблиці:

Форма періартриту Особливості розвитку Клінічні прояви
Проста

Розвивається частіше інших і стає основою для виникнення більш тяжких форм. Триває не більше місяця, після чого або самостійно зникає, або ускладнюється і переходить у стадію загострення з подальшої хронізації процесу

  • Біль в області плечового суглоба періодична та незначна.
  • Обсяг рухів практично повністю збережений, іноді виникають обмеження при відведенні руки.
  • При вирощених витягнутою рукою біль посилюється
Гостра

Зазвичай розвивається в результаті нелікованої простої форми або після отриманих травм. Тривалість — не більше декількох тижнів, при відсутності лікування переходить у хронічну форму

  • Плечелопаточная область різко болюча, нерідко визначається почервоніння шкіри.
  • Больовий синдром різко посилюється при незначних рухах.
  • При вираженому клінічному перебігу можлива поява загальної інтоксикації організму, підвищення температури до 38 градусів
Хронічна

Відрізняється тривалим розвитком і перебігом. Вкрай рідко проходить самостійно, так як виникли зміни у м’яких тканинах є незворотними. При відсутності належного спостереження і компетентної терапії переходить в анкілоз — повне зрощення суглоба

  • Біль носить помірний характер, з’являється тільки після перезавантажень суглоба або переохолодження.
  • Невдалі руху, збільшення амплітуди та інші провокуючі фактори збільшують больовий синдром.
  • Ниючі і неприємні відчуття, дискомфорт з’являються переважно в нічний час, під ранок
  • Хворі відзначають постійну ломоту в області плечелопаточного зчленування
Анкилозирующая

Являє собою остаточну стадію формування плечелопаточного періартриту. Після серйозних травм може з’являтися ізольовано, без попередніх стадій. Характеризується повним обертанням суглобових поверхонь та кальцифікацією м’якотканинних структур

  • Біль носить постійний характер, вона слабо виражена, тупий і ниючий. Нерідко характеризується прострілами в кисть і шию.
  • Рухи в плечовому суглобі неможливі, розвивається функціональне обмеження.
  • Хворий не може підняти руку вище певного рівня, кругові рухи недоступні. Даний стан в медицині називається «заморожене плече».
  • При односторонньому процесі можна візуально побачити деформації плеча.
  • Іноді спостерігається відсутність больового синдрому на фоні виражених і стійких обмежень рухливості в області суглоба

5 Діагностика

Лікування плечелопаточного періартриту займаються терапевт, хірург, невролог, ортопед, травматолог і ревматолог. Кожен з фахівців виконує певну функцію у проведенні діагностичних та лікувальних маніпуляцій. У більшості випадків рекомендується спочатку звернутися до терапевта, який проведе первинну діагностику і зможе вибрати подальшого вузького спеціаліста, компетентного в лікуванні конкретної форми патології.

Лабораторні дослідження передбачають проведення загального та біохімічного дослідження крові, загального аналізу сечі:

  • При наявності плечелопаточного періартриту діагностуються підвищення ШОЕ та лейкоцитів, які є неспецифічними ознаками запалення в організмі.
  • При проведенні біохімії важливу роль відіграють ревматоїдний фактор і С-реактивний білок. Позитивний показник останнього буде свідчити про періартрит. Якщо визначиться позитивний ревматоїдний фактор, можна говорити про іншому захворюванні.

Остаточний діагноз підтверджується за допомогою інструментальних методів. Найбільш інформативними є магнітно-резонансна томографія, рентген плечелопаточної області. У деяких випадках проводять УЗД, яке дозволяє визначити характер запалення і його поширеність.

6 Лікування

Основу успішного лікування становить рання діагностика патологічного процесу, так як плечолопатковий періартрит можливо вилікувати терапевтичними методами. При початкових змінах можливе повне одужання. Враховуючи, що клінічна картина на початкових стадіях розмита і людина не приділяє належної уваги патологічного процесу, розвиваються незворотні порушення, які вимагають посиленої терапії і динамічного контролю.

Поряд з основним лікуванням в періоди загострень або в гострій фазі потрібне постійне дотримання профілактичних заходів, спрямованих на відновлення цілісності суглобових поверхонь, навколосуглобових структур та припинення подальшого розвитку періартриту.

Людина з даними недугою повинен дотримуватися режиму праці та відпочинку, уникати фізичних перенапруг верхнього плечового пояса, мінімізувати ризик травматизму і можливих переохолоджень. Необхідно раціональне і збалансоване харчування, що включає в раціон велика кількість вітамінів і мінералів, які сприяють одужанню.

6.1 Медикаментозна терапія

Перед проведенням медикаментозного лікування необхідно виконати детальну діагностику з метою виявлення провокуючого фактора, який став причиною розвитку періартриту. Після цього лікування полягає в його усуненні.

Одним з основних факторів є остеохондроз шийного та грудного відділів хребта. У пацієнтів часто діагностується поєднана з хребтом патологія — шейнолопаточный періартрит.

Лікарська терапія при всіх захворюваннях опорно-рухового апарату починається з нестероїдних протизапальних засобів. Основними представниками групи НПЗЗ є:

  • Диклофенак.
  • Ібупрофен.
  • Німесулід.
  • Кетопрофен.
  • Мелоксикам.
  • Лорноксикам.

Вони випускаються в уколах, пігулки, мазі і креми для місцевого застосування.

Терапію рекомендується починати з ін’єкційних форм для внутрішньом’язового введення. Курс лікування — 3-10 днів. Якщо не вдається досягти необхідного терапевтичного ефекту, доліковування відбувається за допомогою таблеток, курс прийому яких зазвичай не перевищує 14 діб.

НПЗЗ негативно впливають на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, тому їх з обережністю призначають пацієнтам з хронічним гастритом, виразковими захворюваннями шлунка та дванадцятипалої кишки. З метою профілактики загострення хронічних захворювань ШКТ одночасно показані інгібітори протонної помпи: Омепразол або Пантопразол. Приймати нестероїдні протизапальні засоби рекомендується після вживання їжі.

При відсутності достатнього позитивного ефекту від НПЗП призначаються стероїди, такі як Дипроспан, Метипред та інші. Вони випускаються у вигляді уколів, таблеток і мазей. У крайніх випадках, коли запальний процес носить поширений характер і болю не купіруються протягом 2-3 тижнів, рекомендовані ін’єкції в суглоб і околосуставное простір.

Виконувати подібні маніпуляції має право лише кваліфікований фахівець, так як вони чреваті розвитком ускладнень.

В якості допоміжних засобів використовують вітаміни групи B, анальгетики, полівітамінні комплекси для усунення симптомів. Існують комбіновані препарати, такі як Нейродикловит (у складі вітаміни B1, B6, B12), Диклофенак. Вони показані у період доліковування і з профілактичною метою.

Для відновлення структури хрящових тканин, попередження подальшого розвитку порушень і в цілях профілактики призначаються хондропротектори. До цих препаратів відносять: Артра, Терафлекс, Дону та інші. Застосовувати їх необхідно тривалими курсами, так як ефекту вдається досягти не раніше ніж через 2-3 роки систематичної терапії.

6.2 Фізіотерапія

При відсутності гострого запального процесу відразу після початку медикаментозного лікування показане проведення фізіотерапевтичних процедур.

Особливе значення мають постізометрична релаксація і лікувальна гімнастика. Вони являють собою комплексний підхід до лікування плечелопаточного періартриту та сприяють відновленню обсягу рухів.

Постізометрична релаксація передбачає напругу з подальшим розтягуванням певних груп м’язів. У процесі даних маніпуляцій відбувається їх фіксація в необхідному положенні, після чого мускулатура розслаблюється. Вже після першого курсу підвищується рухливість в області суглоба, навколосуглобових тканини стають більш еластичними і податливими для виконання рухів.

Максимальної ефективності вдається досягти при виконанні комплексу вправ Попова. Динаміка настає не раніше ніж через 3-4 тижні від моменту початку лікування, що багато в чому залежить від ступеня поширення патологічного процесу. Пацієнту необхідно запастися терпінням і виконувати лікувальну фізкультуру щодня.

Опис методів та їх тривалість наведено в таблиці:

Форма періартриту Фізіотерапевтичні процедури Тривалість лікування
Гостра
  • Електрофорез з новокаїном.
  • Діадинамотерапія.
  • Лазеротерапія.
  • Магнітотерапія
5-7 процедур
Хронічна і анкилозирующая
  • Парафінові й озокеритові аплікації.
  • Масаж верхнього плечового поясу.
  • Голкорефлексотерапія.
  • Кріотерапія.
  • Ультрафонофорез
10-15 процедур, після перерви лікування повторюється

Фізіотерапевтичне вплив на плечелопаточную область допомагає відновити кровотік, підвищити харчування м’яких тканин, запобігти венозний застій, збільшити обмінні процеси, зміцнити м’язи і зв’язковий апарат.

6.3 Лікування народними засобами

Народні засоби мають допоміжне дію при лікуванні плечелопаточного періартриту. Це обумовлено тим, що захворювання найчастіше носить незворотній характер. Рецепти, приготовлені в домашніх умовах, допомагають зняти симптоми і призупинити подальший розвиток патологічного запального процесу.

З метою збільшення кровопостачання ураженої області і підвищення харчування м’яких тканин на ділянку плечелопаточного зчленування ставлять п’явок. Гірудотерапія відрізняється вираженою ефективністю при всіх формах перебігу періартриту.

Ефективні рецепти, що дозволяють лікувати недугу в домашніх умовах:

  1. 20 г сухого екстракту кропиви заливають 200 мл крутого окропу, витримують на водяній бані 30 хвилин, переливають в скляну тару і зберігають у холодильнику. Приймають по 1-2 ст. л. 3 рази на день 2-3 тижні.
  2. Свіжий корінь хріну подрібнюють за допомогою терки, змішують в рівних пропорціях з медом, після чого викладають тонким шаром на марлю або іншу бавовняну тканину і прикладають до місця запалення на 15-20 хвилин. Курс лікування — 7-10 днів.
  3. 50 г квітів календули засипають у скляну тару, зверху заливають 500 мл горілки і дають настоятися протягом 15 днів в темному місці при кімнатній температурі. Щодня пляшку необхідно струшувати. Після того як настоянка буде готова, нею розтирають плечелопаточную область 2 рази в день, бажано на ніч. Курс лікування — не більше місяця.

При неспроможності консервативного лікування, коли розвивається стійка втрата функціональних можливостей і повне зрощення плечового суглоба, показано хірургічне втручання. В процесі операції видаляється невелика частина лопатки, сочленяющаяся з суглобовою поверхнею плечової кістки. Після цього необхідна реабілітація: курс медикаментозної терапії, фізіолікування.

Плечолопатковий періартрит звичайно добре піддається консервативному лікуванню на всіх стадіях розвитку і не приводить до летального результату. Небезпека патологічного процесу полягає в тому, що людина здатна втратити рухливість верхнього плечового поясу, що знижує якість життя. Принциповий вплив на прогноз надає своєчасність компетентної діагностики і терапії.

За темою:  Запаморочення при остеохондрозі: методи боротьби

MAXCACHE: 0.4MB/0.00750 sec