Вторинний стеноз хребетного каналу: що це таке, причини, симптоми, лікування

Вторинний стеноз хребетного каналу

Захворювання, що характеризується придбаним зменшенням основного місця розташування спинного мозку і спинномозкових корінців, в медицині називають вторинний стеноз хребетного каналу. Головна відмінність даного виду від вродженого стенозу полягає у його розвитку як ускладнення наявних патологічних процесів. Вторинний стеноз супроводжує основному захворюванню, будучи одним з результатів його наслідків. Захворювання має великий ряд причин і різновидів, від яких залежить ступінь ймовірних ускладнень і можливість успішного лікування.

При своєчасному виявленні вторинного стенозу в більшості випадків, достатнім є лікування без хірургічного втручання. Однак деякі види захворювання, стан яких запущено, вимагають обов’язкового проведення операції і можуть призвести до маси несприятливих наслідків для організму людини, аж до отримання інвалідності. Тому при виявленні ознак стенозу потрібно негайно звернутися до фахівця.

Передумови розвитку

Щоб відповісти на питання, що оточують поняття «вторинний стеноз хребетного каналу»: що це таке, чим зумовлено розвиток, як визначити виникнення і яким чином з цим боротися, важливо знати будову хребта людини, особливості його поперековий відділ. Хребетний канал утворений з хребців, що складаються з хребетних отворів, сполучених між собою щільними зв’язками. Цей канал являє собою вмістилище, в якому розташований спинний мозок. У процесі руху людини відбуваються коливання цього простору, хребетний канал періодично звужується.

Для недопущення здавлювання спинного мозку, запобігання від механічних впливів між ним і стінками самого каналу передбачено наявність спеціальної спинномозкової рідини і жирова клітковина.

При деяких захворюваннях, у тому числі стенозі, що проявляються у зменшенні діаметра хребетного каналу, відбувається защемлення нервових закінчень або здавлювання безпосередньо спинного мозку. Найбільш поширеними випадками такого звуження виступає стеноз в поперековому відділі.

За темою:  Види порушення постави: причини, лікування, наслідки, фото, відео

Розрізняють первинну і вторинну форми стенозу, зумовлені генетичними і набутими процесами відповідно. Перша форма, ідіопатична, результат неправильного внутрішньоутробного анатомічного розвитку або відхилень у генетиці. Прикладом такого відхилення може служити неповне розвиток хребетного отвори в хребті, в результаті чого дане місце виходить звуженим і здавлює спинний мозок. Проявляється цей вид в будь-якому віці, часто і в молодому.

  • Цікаво почитати: абсолютний стеноз

Передумовами розвитку вторинного стенозу є отримані травми хребетної області, ускладнені процеси в післяопераційний період або наявні у людини інші захворювання (спондильоз, онкологія, артроз, протрузія дисків та ін).

Найбільш часто зустрічається патологія, що призводить до стенозу, — міжхребцева грижа, яка призводить до здавлення судин і нервових закінчень.

Більшість причин вторинного виду патології призводить до повільного, поступового звуження хребетного каналу, що дозволяє успішно усунути захворювання і його наслідки. Найбільш небезпечною передумовою виступає травма, що часто супроводжується різким і сильним стисненням хребта. Подібне пошкодження супроводжується стрімким зменшенням хребетного простору і викликає важковиліковні наслідки.

Прояви патології

Небезпека стенозу полягає в неповноцінною доставки необхідних мікроелементів і кисню в спинний мозок. Це призводить до підвищення внутрішньотканинного тиску в каналі, в результаті – стискаються кровоносні судини, кровообіг в яких сповільнюється. У людини при цьому виникають больові відчуття, слабкість в області спини і кінцівок.

  • Рекомендуємо до прочитання: хребетний латеральний стеноз

Якщо зменшення хребетного каналу незначно, воно може зовсім не проявлятись. При прогресуванні захворювання симптоматика стає ширше і залежить від відділу, схильного до звуження. При ураженні шийного відділу порушується працездатність плечового пояса і рук, м’язові тканини скуті, і хворий відчуває їх скутість і натяг, оніміння шкіри. Це супроводжується головними болями і запамороченням.

Звуження каналу в області грудного відділу проявляється у больових відчуттях, парестезії, м’язової атрофії. Пацієнт відчуває біль у шлунку та інших внутрішніх органах.

Патологія в області поперекового відділу супроводжується болем, втратою чутливості ніг, малого тазу, атрофією м’язів, імпотенцією у чоловіків, порушеною функцією сечовипускання і дефекації. При цьому тиск безпосередньо на спинний мозок при стенозі в даному відділі мінімально, що з низькою ймовірністю може викликати неприємні ускладнення.

За темою:  Грижа шийного відділу хребта: симптоми, лікування, вправи

Діагностика захворювання

При наявності ознак стенозу хребетного каналу хворий звертається до лікаря, який оглядає пацієнта і аналізує симптоми. Він встановлює зону ураження, зв’язок болю з руховою активністю, інші порушення нервової системи, на основі чого призначає проведення подальших досліджень.

Найбільш дієвими і інформативними методами діагностики стенозу виступають МРТ, рентгенографія і КТ.

Магнітно-резонансна томографія складна у проведенні, але найбільш ефективна та безпечна, її результатом стає картина внутрішньої будови організму людини. З її допомогою можна досить чітко визначити місце розташування будь-яких патологічних змін в тканинах організму, нервових закінченнях, спинному мозку і хребетному каналі в цілому.

Самим доступним на сьогоднішній день методом діагностування уражень кістково-суглобової системи вважається рентгенографія. Вона дозволяє визначити наявність пухлин, переломів, інфекцій в хребті і інші зміни, проте не виявляє ураження м’яких тканин.

В якості методу, що поєднує в собі обидва вищеописаних дослідження, виступає комп’ютерна томографія. Вона дозволяє отримати знімок області ураження кісткової тканини високої якості для визначення локалізації патології та ступеня її розвитку. При скаргах хворого на болі у внутрішніх органах, лікар може призначити УЗД, електрокардіограму. Для необхідності візуалізації м’яких тканин призначають проведення мієлограми.

Лікувальний процес

В залежності від стадії захворювання, характеру та тяжкості його перебігу призначається лікування консервативним методом або хірургічним шляхом. Перше включає фізіотерапевтичні процедури, масаж, застосування знеболюючих препаратів у поєднанні з глюкокортикоїдними гормональними засобами.

Операція проводиться у виняткових випадках, коли болі в спині і ногах нестерпні, порушено функціонування тазових органів, а рухова активність є неможливою. Хірургічне втручання полягає в усуненні здавлювання спинного мозку і нервових закінчень.

Однак будь-яка операція в області хребта має високу ступінь ризику, велику тривалість і травматичність. Тому провести її може тільки фахівець високої кваліфікації.

За темою:  Протрузія дисків шийного відділу хребта: що це таке, як лікувати

MAXCACHE: 0.53MB/0.02864 sec