Вивих плеча: симптоми, лікування після вправлення, реабілітація в домашніх умовах

Вивих плеча являє собою дуже важку травму. Він має кілька видів, класифікується за напрямом руху головки плечової кістки. Існує велика кількість методик вправляння в суглобову западину, але самостійно це робити категорично не рекомендується. Після лікування пацієнт проходить тривалу реабілітацію в домашніх умовах. Вона включає носіння спеціальної пов’язки, вправи на зміцнення плечового поясу і фізіотерапевтичні процедури.

1 Класифікація

Вивих плеча класифікують на два види:

1. Вроджений.
2. Набутий:
   1. Травматичний (первинний)
   2. Нетравматичний (патологічний, довільний).

Якщо вивих плеча не супроводжується іншими травмами, протікає ізольовано, його називають неускладненим. Коли одночасно спостерігаються порушення цілісності шкірних покривів, переломи ключиці, плечової кістки лопатки, розрив сухожиль або пошкодження судинно-нервового пучка, діагностують ускладнений.

Головка плечової кістки може зміститися в передню нижню або задню сторону. У більшості випадків (до 75%) вивихи припадають на передні. До 25% — нижні вивихи (пахвові). Тільки у 1% хворих діагностують задній вивих.

При виборі методу і тактики лікування важливу роль відіграє пройдене час з моменту травми. Виділяють вивихи:

• свіжі — до 3 днів;
• несвіжі — від 3 днів до 3 тижнів;
• застарілі — від 3 тижнів.

Застарілий вивих представляє велику небезпеку, оскільки відбувається внутрішньопорожнинне розростання сполучної тканини. З-за цього головка плечового суглоба не може повернутися у вихідне, нормальне положення. В цьому випадку потрібна операція.

При періодичному виході головний кістки з суглобової западини без травматизації діагностують звичний вивих плеча. Патологічне зміщення відбувається при круговому обертанні рук або підняття кінцівок.

Зазвичай ця форма вивиху виникає на тлі несвоєчасного або неправильного лікування різних травм, що призвели до ослаблення зв’язок і нестабільності зчленування. Тому не рекомендується самостійно вправляти плече. Проте причиною тому можуть бути і характерні індивідуальні риси будови. До таких відносять:

• невідповідність розмірів головки плечової кістки і суглобової сумки;
• слабкість періартикулярних м’язів;
• зайва розтяжність капсула.

Нерідко головка плеча вислизає у спортсменів і людей, які виконують монотонні, одноманітні рухи руками. Поразка правого плечового суглоба діагностується частіше, ніж лівого, оскільки правшів більше.

Не можна відкладати лікування звичного вивиху, оскільки кожне випадання головки плечової кістки призводить до пошкодження хрящової тканини. З-за цього зростає ризик розвитку артрозу. Часто звичний вивих можна ефективно вилікувати тільки шляхом хірургічного втручання.

Для зняття набряклості і зниження запалення до ушкодженої ділянки прикладають холод. Після цього викликають»швидку допомогу» або самостійно доставляють хворого у медичний заклад. Перша допомога на цьому закінчується. Всі подальші дії повинні виконувати кваліфіковані фахівці.

Категорично не рекомендується самостійно вправляти плече, оскільки це може спровокувати пошкодження м’язів, нервів і судин, що знаходяться в цій області.

5 Лікування

Перед вправлянням плечового суглоба медичні працівники проводять більш глибоке і детальне обстеження. Це необхідно для виявлення можливих ускладнень.

Для цього використовують:

1. Рентген. Дозволяє визначити вид зміщення і різні ускладнення.
2. Комп’ютерна томографія. Необхідна для визначення напрямку вивиху, положення суглобових поверхонь. Цей інструментальний метод обстеження допомагає виявити переломи кісток і тріщини суглобової губи.
3. МРТ. Використовується для дослідження стану тканин, хрящів, суглобів і зв’язок.
4. УЗД. До нього вдаються при загрозі скупчення крові в порожнині плечового зчленування. Цей метод також дозволяє встановити характер розриву зв’язок, капсули і м’язів, виявити ступінь стиснення кровоносних судин плеча, якщо це спостерігається.

5.1 Вправляння

Всього виділяють близько 50 способів повернення зміщеного суглоба у вихідне положення. Незалежно від обраного методу пацієнту вводиться розчин Промедолу і Новокаїну. Ці препарати знімають біль і допомагають розслабити м’язи, що необхідно для більш легкого вправлення головки плечової кістки. Медикаментозне заспокоєння дозволяє знизити ймовірність ушкодження сухожиль і м’язів.

Метод Джанелідзе полягає в розташуванні хворого боком на кушетці так, щоб пошкоджена рука звисала з неї. Під лопаткою пацієнта необхідний валик, а голову повинен утримувати помічник. Якщо вправлення проводить один лікар, кушетку ставлять так, щоб голова потерпілого могла знаходитись на іншій горизонтальній поверхні. Процедура починається через 20 хвилин після знеболювальних ін’єкцій, відбувається наближення головки плечової кістки до суглобовій сумці. У деяких випадках можливе мимовільне вправляння. Якщо цього не відбувається, травматолог згинає в лікті звисає кінцівку під прямим кутом, після чого тисне на передпліччя в зоні ліктя однією рукою і охоплює кисть іншого. Для вправлення він повертає її в плечі назовні, а потім усередину. Про фіксації і вправленні говорить характерне клацання.

При методі Кохера пацієнта укладають на спину. Лікар обхоплює руку у променево-зап’ясткового суглоба, згинає її в лікті під прямим кутом і витягує плече по осі, підводячи кінцівку до торсу. В цей час помічник повинен зафіксувати надпліччя потерпілого. Потім лікоть виводять максимально вперед і медіально розгортають плече всередину. Цей метод використовується при передньому вивиху плечової кістки у молодих людей. При травматизації літніх він протипоказаний.

Інший популярний спосіб вправляння — метод Гіппократа. Пацієнта розташовують на спині, лікар обхоплює пошкоджену кінцівку обома руками, п’ятою ноги (без взуття) впирається в пахву і одночасно витягає руку по осі.

При методі Купера хворого саджають на стілець, лікар ставить ногу на той самий стілець так, щоб його коліно впиралося в пахву вывихнутой руки. Він захоплює пошкоджену кінцівку за зап’ястя, витягує плече вниз, одночасно впливаючи на головку плечової кістки коліном вгору.

5.1.1 Самостійне повернення суглоба на місце

Самостійне вправлення вкрай небажано, але можуть виникнути екстрені випадки, коли немає можливості доставити потерпілого в лікарню. Для повернення плеча в нормальне положення рекомендується вибирати метод Джанелідзе.

При бажанні вправити суглоб самостійно потрібно дотримуватися кількох важливих правил:

1. Переконатися в цілісності лопатки, плечової кістки і ключиці. При переломах потрібно хірургічне втручання, а вправлення заборонено.
2. Перевірити руку на наявність/відсутність пошкодження судин і нервів. Для цього порівнюють частоту пульсу на променевих артеріях рук в нечутливих ділянках. Якщо показники відрізняються, в ураженої кінцівки порушений кровообіг.
3. Дати потерпілому знеболюючий препарат.
4. Надати хворому таке положення, при якому м’язи розслаблені. Якщо є можливість, необхідно ввести внутрішньовенно міорелаксанти.
5. Пройти рентгенологічний огляд після вправлення.

6 Реабілітація і лікування

В умовах стаціонару після вправлення пацієнту слід використовувати лонгет. Це необхідно для виключення ймовірності рецидиву та забезпечення оптимального загоєння тканин, сухожиль і м’язів в ушкодженому суглобі. Його носять на протязі 1-2 місяців. Термін може змінюватись в залежності від тяжкості травми. В особливо важких випадках можуть накласти гіпсову пов’язку.

Використання м’якого плечового бандажа дозволяє забезпечити слабку фіксацію, причому це практично не знижує обсяг рухової активності. Це є важливим для виконання спеціальних вправ, спрямованих на відновлення функції плечового поясу. Засіб також надає легкий масажуючий і зігріваючий ефект на м’язи.

Реабілітація та лікування тривають в кілька етапів:

• поступове збільшення рухової активності плечових м’язів — 3-4 тижні;
• повернення звичайної працездатності плечового суглобу — 2-3 місяці;
• відновлення повної функціональності плеча — до 6 місяців.

6.1 ЛФК

У відновний період пацієнтам призначають лікувальну фізкультуру (ЛФК). Показано легкі вправи, які не провокують больового синдрому і дозволяють поліпшити структуру м’язової тканини. Важливо зміцнити трапецієподібну і дельтоподібний м’язи і біцепс. Це вбереже від повторного вивиху.

Починають з ввідних вправ. Вони призначені для підготовки м’язів плечового пояса до наступної, більш інтенсивної роботи. Також вони дозволяють нормалізувати обмінні процеси, відновити функцію судин.

Пацієнту потрібно постійно робити рухи кистю і пальцями пошкодженої руки. Причому необхідно домогтися напруги м’язів кисті, передпліччя і плеча.

Після закінчення періоду знерухомлення плечового суглоба переходять до виконання вправ, спрямованих на відновлення рухливості кінцівки в суглобі. На цьому етапі рекомендують наступні дії:

• згинати і розгинати руку в лікті;
• піднімати пошкоджену кінцівку і підтримувати її здоровою;
• відводити одну або обидві руки в сторони;
• виконувати обертальні рухи (амплітуду збільшувати поступово);
• відводити руку за спину;
• робити хитні рухи верхніми кінцівками.

Розробляти плече потрібно не тільки з пошкодженої сторони, але й здоровою. Це необхідно для відновлення координації рухів.

6.2 Фізіотерапія

В процесі реабілітації після вправлення плечового суглоба пацієнтам рекомендують курси фізіотерапії. Вони необхідні для прискорення відновлення ушкоджених тканин.

Метод володіє наступними корисними властивостями:

• знімає набряклість;
• розсмоктує кров’яні згустки;
• зменшує хворобливість;
• стимулює кровообіг;
• насичує тканини киснем;
• активізує захисні функції організму.

Фізіотерапевтичні процедури є абсолютно безпечними і нешкідливими, оскільки не пов’язані з використанням медикаментозних препаратів. Для якнайшвидшого відновлення травмованого суглоба рекомендують наступні сеанси:

1. Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія. Дозволяє швидко зняти запальний процес, відновити пошкоджені тканини. Цей метод фізіотерапії ефективніше інших бореться з больовим синдромом. Радять пройти до 10 процедур з тривалістю не менше 15 хвилин.
2. Низкоинтенсивная імпульсна магнітотерапія. Сприяє відновленню пошкоджених нервових закінчень і стимуляції захисних функцій. Ефективно знімає набряклість і запалення. Процедури тривають по півгодини. Рекомендується мінімум 10 сеансів.
3. Діадинамотерапія. Надає знеболюючий ефект на уражений суглоб, покращує кровообіг. Процедура сприяє повноцінному кисневого збагачення клітин і тканин. Діадинамотерапія підтримує тонус м’язів.
4. Парафінова аплікація. Використовується для рівномірного прогрівання, завдяки чому знижується усувається набряклість і больовий синдром. Під впливом тепла поліпшується кровотік. Процедура триває близько 30-45 хвилин.
5. Індуктотермія. Процедура сприяє поліпшенню функцій імунної системи. Вона тонізує м’язи, знімає запалення. Ця процедура проходить швидше, триває 10 хвилин. Рекомендовано від 7 до 10 сеансів.

Перед проведенням фізіотерапевтичних процедур необхідно проконсультуватися з лікарем. Можуть бути індивідуальні протипоказання.

6.3 Медикаменти

Незважаючи на те що плечовий суглоб після вправлення ефективно відновлюється за допомогою лікувальної гімнастики і фізіопроцедур, в перші дні реабілітації пацієнта можуть знадобитися певні медикаментозні засоби. Це обумовлено тим, що після травми в початкових термінах виникають сильні больові відчуття. Для полегшення стану пацієнта прописують різні знеболюючі препарати.

Зазвичай рекомендують такі засоби:

• Спазмалгон;
• Темпалгін;
• Гидроморфон;
• Фентаніл;
• Лідокаїн.

При спастичних болях у м’язах використовують Лоразепам, Діазепам або Миндазолап. Якщо відчуття супроводжуються набряком, показані засоби для місцевого застосування. Для цього існує велика кількість гелів та мазей з знеболюючим і протизапальним ефектами:

• Ліотон;
• Диклофенак;
• Меновазин;
• Гідрокортизон;
• Траумель;
• Гепарин;
• Долобене;
• Апизатрон.

6.4 Народні засоби

В етапи відновлення хворі можуть використовувати рецепти з народної медицини. Проте слід проконсультуватися з лікарем, щоб уникнути побічних ефектів при поєднанні з медикаментозними препаратами.

Народні засоби ефективні для зняття болю, але при цьому вони повинні прийматися систематично. В іншому випадку можна домогтися позитивного результату.

Рекомендують наступні рецепти:

1. Відвар бріоні. Корінь рослини висушують і подрібнюють. 1 ч. л. отриманого сировини заливають 500 мл води, кип’ятять і варять протягом 15 хвилин. Засіб остуджують і проціджують, після чого 1 ст. л. розбавляють в 100 мл соняшникової олії. Кінцеву масу використовують для розтирання травмованої кінцівки в плечовому суглобі.
2. Настій пижма. 3 ст. л. квіток рослини заправляють склянкою крутого окропу і настоюють протягом 1 години. Склад проціджують і використовують для вологих компресів. Для цього беруть марлю, змочують її в отриманому засобі, поміщають на уражену область, зверху фіксують бинтом.
3. Відвар волошки. 3 ч. л. квіток рослини заливають 500 мл окропу і варять на слабкому вогні протягом години. Після цього засіб проціджують і охолоджують. Отриманий напій вживають по 100 мл 3 рази на добу до їди. Це необхідно для зняття больового синдрому.
4. Мазь на основі прополісу і рослинного масла. По 100 г змішують і нагрівають на водяній бані. Засіб знімають після розчинення прополісу, після чого використовують у остуженном вигляді для обробки ураженої області. Мазь зберігають не більше 3 місяців.
5. Склад на основі барбарису. Кору й коріння рослини подрібнюють і ретельно перемішують. 1 ч. л. сировини заправляють склянкою молока і доводять до кипіння. Отриманий засіб вживають 3 рази на добу по 1 ч. л. Воно рекомендовано при звичному вивиху для зміцнення зв’язок та хрящів.
6. Настоянка арніки гірської. 20 г квітів рослини заливають 200 мл спирту. Витримують засіб протягом тижня, а потім проціджують. Приймають настій по 1 ч. л. 2 рази на добу.
7. Цибулевий сироп. Свіжу або запечену цибулину розтирають і змішують з 10 ч. л. цукру. Отриманий засіб використовують в якості примочок, які накладають на 5-6 годин.
8. Настій оману. Корінь рослини подрібнюють і заливають склянкою окропу, після чого настоюють протягом півгодини. Отриманий засіб використовують для компресів і примочок.