Знеболюючі таблетки при болях у спині: групи препаратів, застосування, побічні дії

Знеболюючі таблетки при болях у спині вибирають таким чином, щоб вони діяли на причину болю: запальний осередок, м’язовий спазм або запалення нерва. Вибір препарату повинен здійснюватися лікарем після діагностики та підтвердження діагнозу. Таблетки прописують при помірній і вираженій болю, при сильному больовому синдромі рекомендується ін’єкційна форма знеболюючих засобів.

1 Групи знеболюючих таблеток

Знеболюючі таблетки при болях у спині вибирають в залежності від причини, яка викликає больові відчуття. При захворюваннях хребта причиною може бути грижа, яка призводить до м’язового спазму або защемляет закінчення. Для кожного з цих випадків потрібні різні препарати.

При ревматоїдному артриті або остеохондрозі необхідно зняти запальний осередок, тому перевагу віддають протизапальних засобів. Для усунення болю використовують болезаспокійливі ліки таких груп:

  • нестероїдні протизапальні;
  • анальгетики;
  • міорелаксанти;
  • наркотичні анальгетики;
  • гормональні знеболюючі;
  • вітамінні комплекси.

Дія препаратів кожної з цих груп відрізняється за механізмом і ступеня вираженості. Для придбання наркотичних анальгетиків і міорелаксантів потрібен рецепт лікаря.

Наркотичні анальгетики застосовуються тільки в умовах стаціонарів або бригадами швидкої допомоги, тому розгляд їх властивостей в амбулаторному лікуванні недоцільно.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Нестероїдні протизапальні

Препарати групи НПЗЗ проявляють знеболюючу і протизапальну дію. Пригнічують біосинтез простагландинів – медіаторів запалення в людському організмі.

Показують високу протизапальну активність на всіх відомих моделях запального процесу, у тому числі при захворюваннях опорно-рухового апарату.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

2.1 Мелоксикам

В одній таблетці міститься 7,5 або 15 мг однойменного діючої речовини. У складі присутня лактоза. Призначений для короткочасного лікування болів в спині і суглобах при загостреннях остеоартриту і остеохондрозу.

Причини, симптоми і методи лікування люмбаго

2.1.1 Спосіб застосування

Приймати під час їжі, запиваючи водою. При ревматичних захворюваннях призначають таблетки з концентрацією 15 мг, при остеохондрозі – 7,5 мг один раз на добу.

Тривалість лікування з прийомом раз в день не повинна перевищувати тиждень. Рекомендується застосування антацидних засобів для захисту шлунка від агресивного впливу препарату.

2.1.2 Протипоказання

Мелоксикам протипоказаний у третьому триместрі вагітності та у віці до 16 років. Не призначається пацієнтам з шлунково-кишковою перфорацією або кровотечею, пов’язаних з прийомом НПЗЗ.

Протипоказанням служить активна або рецидивуюча форма пептичної виразки або кровотеча органів шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Не призначають при тяжких захворюваннях печінки та/або нирок, порушення згортання крові, серцевої недостатності.

2.1.3 Побічні ефекти

Небажані ефекти при лікуванні Мелоксикамом мають шлунково-кишкова походження. Можлива пептична виразка, шлунково-кишкова кровотеча.

Після застосування спостерігалася блювота, нудота, діарея, здуття живота і метеоризм. Можливий виразковий стоматит, загострення коліту або хвороби Крона.

2.2 Диклофенак

В одній таблетці міститься 25 мг диклофенаку натрію. У складі присутня моногідрат лактози. Застосовується при всіх формах артриту та невралгії, спондилоартриті.

Призначається з метою симптоматичного лікування больового синдрому при міжхребцевих грижах, вузлах Шморля, сколіозі. Також відпускається у формі уколов, свічок і гелю.

2.1.1 Спосіб застосування

Дорослим по одній-дві таблетки тричі на день. Дітям від 15 років – по одній таблетці двічі на день. Після зняття больового синдрому рекомендується відразу ж припинити застосування Диклофенаку або перейти на форму мазі.

Тривалість лікування залежить від ефективності терапії і становить не більше двадцяти днів. Дітям до 15 років – тільки у вигляді свічок або гелю.

2.1.2 Протипоказання

Заборонено лікування диклофенаком при таких патологіях і станах:

  • вагітність, лактація;
  • вік до 15 років – тільки для форми таблеток;
  • порушення функції печінки та нирок;
  • виразковий коліт;
  • запалення кишечника;
  • бронхіальна астма;
  • виразкова хвороба шлунка або кишечника.

Не призначається при відомій гіперчутливості до нестероїдних протизапальних препаратів.

2.2.6 Побічні реакції

Найчастіше при лікуванні Диклофенаком відзначаються такі небажані ефекти:

  • болі в області живота, нудота, блювання;
  • спазм кишечника, шлунка;
  • ерозивно-виразкові ушкодження шлунка;
  • перфорація кишечнику, глосит;
  • запори, панкреатит;
  • підвищення артеріального тиску, головні болі;
  • запаморочення, сонливість.

При виявленні будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря для вибору аналога або корекції режиму дозування.

2.3 Інші представники

Для наступних представників НПЗЗ в таблетках список побічних ефектів і протипоказань аналогічний. Серед них можна вибрати підходящий по ціновій категорії препарат в найближчій аптеці і звернутися до лікаря для призначення адекватного режиму дозування:

  • Ксефокам;
  • Мовиксикам;
  • Ревмоксикам;
  • Ібупрофен;
  • Кеторолак;
  • Кетанов;
  • Кеторол;
  • Кетопрофен.

Тривале застосування НПЗЗ без попередньої консультації лікаря небезпечно захворюваннями шлунково-кишкового тракту і відсутністю бажаного терапевтичного ефекту.

3 Анальгетики

По силі дії ці препарати поступаються іншим знеболюючим, але мають менше негативного впливу на організм. При хронічних болях у попереку, що не обмежують обсяг руху, анальгетики успішно застосовуються для знеболювання.

Механізм дії полягає в блокуванні циклооксигенази, що в результаті призводить до зниження вироблення простагландинів, які відповідають за запальний процес. Запобігають проведення больових імпульсів, підвищують поріг збудливості.

3.1 Парацетамол

Капсули і таблетки з вмістом парацетамолу по 325 мг у кожній. Призначається при болях у спині та м’язах, ревматичних болях і помірному больовому синдромі при артриті.

2.1.1 Спосіб застосування

Перорально від однієї до трьох капсул по чотири рази на добу. Починати рекомендується застосування з однієї таблетки чотири рази на добу, при необхідності додаючи по одній таблетці до наступних прийомів.

Інтервал між прийомами повинен бути не менше чотирьох годин. Максимальна тривалість лікування пацієнта без консультації лікаря – три дні.

2.1.2 Протипоказання

Заборонено лікування Парацетамолом при наступних захворюваннях:

  • тяжкі захворювання печінки;
  • важкі патології нирок і сечовидільної системи;
  • вроджена гіпербілірубінемія;
  • алкоголізм;
  • захворювання крові;
  • лейкопенія;
  • виражена анемія.

Не застосовувати одночасно з іншими препаратами на основі парацетамолу.

2.2.6 Побічні реакції

Найчастіше зустрічаються небажані ефекти з боку імунної системи, включаючи шкірний свербіж, анафілаксія, еритема, висипання на шкірі і слизових оболонках. Можливо розвиток мільтиформної еритеми та ангіоневротичного набряку.

При тривалому лікуванні Парацетамол впливає на показники крові, викликаючи анемію, агранулоцитоз, тромбоцитопенію. У чутливих пацієнтів викликає бронхоспазм.

3.2 Анальгін

Відпускається у формі ампул для уколів і таблеток. В одній ампулі або одній таблетці міститься 0,5 г метамізолу натрію. Показаний при невралгії, міалгії, травми спини, радикуліті.

2.1.1 Спосіб застосування

Приймати внутрішньо після їди, запиваючи водою. Дорослим і дітям від 14 років призначають по половині таблетки два рази на добу. Якщо ця доза неефективна, приймають по таблетці двічі на добу.

Максимальна добова доза – 1 г метамізолу. Приймати таблетки можна не довше трьох днів без рекомендацій лікаря.

2.1.2 Протипоказання

Заборонено лікування Анальгіном при таких патологіях:

  • зміна складу периферичної крові;
  • агранулоцитоз, лейкопенія;
  • анемія будь-якої етіології;
  • цитостатична або інфекційна нейтропенія;
  • виражені зміни функції нирок або печінки;
  • бронхіальна астма.

Заборонено приймати Анальгін при підозрі на гостру хірургічну патологію.

2.2.6 Побічні реакції

Організм може реагувати на лікування препаратом такими змінами, як анурія, протеїнурія, нефрит, фарбування сечі в червоний колір. При лабораторному дослідженні крові виявляється анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Рідше зустрічаються алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, кон’юнктивіт, кропив’янка, анафілактичний шок. Анальгін може знижувати артеріальний тиск.

4 Міорелаксанти

Гострий больовий синдром може бути викликаний спазмом м’язів у ураженого хребця або у місця міжхребцевої грижі. М’язовий спазм також супроводжує защемлення нерва.

Механізм дії полягає в усуненні спазму м’язів. Діючі речовини препаратів цієї групи знижують електричну збудливість рухових нейронів і мають мембраностабілізуючою дією. Передбачається, що міорелаксанти володіють спорідненістю до нервових тканин.

4.1 Мідокалм

Відпускається в таблетках по 50 і 150 мг діючої речовини толперизона гідрохлориду в кожній. Також відпускається у формі ін’єкційного розчину. Містить лимонну кислоту і лактозу в переліку допоміжних компонентів.

2.1.1 Спосіб застосування

Приймати після їжі, запиваючи водою. Добову дозу в діапазоні 150-450 мг поділяють на три прийоми. Пацієнти із захворюваннями нирок і печінки потребують корекції дозування.

Недостатній прийом їжі знижує ефективність Мидокалма.

2.1.2 Протипоказання

Заборонено лікування Мидокалм при гіперчутливості до діючої або допоміжних речовин, при міастенії гравіс і під час лактації.

Застосування під час вагітності не рекомендується. У педіатрії Мідокалм не застосовується.

2.1.3 Побічні ефекти

Побічні дії Мидокалма розвиваються рідко і слабо виражені. У одного із ста пацієнтів відзначається гіпотонія, порушення травлення, м’язова слабкість, болі в кінцівках. До загальних розладів на тлі лікування Мидокалм відносять астенію, дискомфорт, підвищену стомлюваність.

Міорелаксанти відносяться до лікарських засобів, не підвищує тиску, але гіпертонікам перед застосуванням потрібна обов’язкова консультація лікаря.

4.2 Баклосан

В одній таблетці міститься 10 або 25 мг діючої речовини баклофену. У складі присутня моногідрат лактози. Показаний при ураженнях спинного мозку, спастичних станах при травмах хребетного стовпа.

2.1.1 Спосіб застосування

Лікування починають з 15 мг в добу. Перші три дні – по 5 мг тричі на добу, потім кожні три дні додають по половині таблетки. Терапевтичний ефект досягається в діапазоні від 30 до 75 мг на добу.

Дозування підвищувати з обережністю. Не перевищувати дозування в 100 мг на добу. Не можна припиняти лікування Баклосаном швидко.

4.2.5 Протипоказання і побічні ефекти

Баклосан заборонений до застосування при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Не призначається при порфірії.

Серед побічних реакцій відзначаються розлади психіки: безсоння, збудження, депресія, кошмарні сновидіння. Центральна нервова система реагує на прийом препарату сонливістю, дихальної депресією, стомлюваністю, шумом у вухах. Інші ефекти спостерігаються з боку імунної системи і проявляються в алергічних реакціях.

5 Гормональні знеболюючі

Препарати цього класу засновані на біогенних глюкокортикостероидах системного застосування. Їх призначають при хронічних гострих болях в суглобах і спині. Прийом гормональних засобів можливе тільки під наглядом лікаря, так як це сильні лікарські засоби.

Глюкокортикоїди виявляють протизапальні властивості і застосовуються в тих випадках, коли НПЗЗ та анальгетики не показали бажаних результатів.

5.1 Преднізолон

Таблетки з концентрацією однойменного діючої речовини 5 мг. Містить в складі лактози моногідрат. Ще дві лікарські форми – ін’єкції і мазі. Для амбулаторного застосування краще вибрати мазь, так як вона має менше побічних ефектів.

2.1.1 Спосіб застосування

Початкова доза, залежно від вираженості больового синдрому, становить від 20 до 30 мг на добу. Після досягнення бажаного ефекту дозу поступово знижують до діапазону 5-15 мг на добу.

Корекцію дозування проводять під ретельним наглядом лікаря. При відсутності клінічного ефекту призначають альтернативну терапію.

5.1.2 Протипоказання і побічні реакції

Заборонено застосування при підвищеній чутливості до діючої речовини або допоміжних складових. Не призначається при системних грибкових інфекціях і під час вакцинації.

Серед побічних реакцій найчастіше зустрічаються розлади травлення, виразкова хвороба, втрата м’язової маси і м’язова слабкість, остеопороз. З боку ЦНС можуть розвиватися такі реакції, як головні болі і запаморочення.

Препарати з такою ж дією на організм: Апролат, Локоїд, Корт-С, Реліф Ультра, Зовіракс, Гіоксізон.

6 Нейротропні вітаміни

Вітамінні комплекси нового покоління на основі представників групи В чинять сприятливу дію, усуваючи запальні патології і полегшуючи дегенеративні захворювання рухового апарату і нервів.

В підвищених дозах нейротропні вітаміни виявляють анальгетические властивості і покращують кровообіг.

6.1 Нейромультивит

Для досягнення швидкого та вираженого терапевтичного ефекту нейротропні вітаміни прийнято призначати у формі ін’єкцій. Нейромультивит у формі таблеток містить 100 мг В1, 200 мг вітаміну В6, 0,2 мг вітаміну В12.

2.1.1 Спосіб застосування

Таблетки приймають по одній на добу. В індивідуальних випадках підвищують дозу до трьох таблеток на добу. Тривалість лікування складає чотири тижні.

4.2.5 Протипоказання і побічні ефекти

Лікування Нейромультивитом заборонено при алергічних патологіях, виразкової хвороби шлунка і кишечнику під час загострення, а також при таких патологіях крові і судин, як еритроцитоз, тромбоемболія, еритремія.

Під час лікування нейротропними вітамінами спостерігаються такі небажані реакції, як тахікардія, анафілаксія і кропив’янка при алергії на вітаміни групи В. При тривалому застосуванні у протягом понад півроку розвивається нервове збудження та сенсорна нейропатія. Можливі розлади травлення.

2.3 Інші представники

Для інших нейтротропных вітамінів характерні ті ж протипоказання і побічні реакції, а в їх складі містяться ті ж вітаміни, але з іншим співвідношенням концентрацій. Список аналогів Нейромультивита:

  • Нейробион;
  • Вітаксон;
  • Нейрорубін-Формі;
  • Неуробекс;
  • Неовітам.

Вибір аналогічного препарату або замінника слід проводити тільки спільно з лікуючим лікарем.

7 Висновок

Асортимент знеболюючих препаратів дозволяє підібрати саме той засіб, який буде ефективно при індивідуальній проблеми пацієнта. Вибір між НПЗЗ, анальгетиком, миорелаксантом і вітамінами повинен здійснюватися з лікарем, який може врахувати особливості протікання патології і підібрати ефективну дозу.

За темою:  Желатин для суглобів: рецепт компресу і настоянки

MAXCACHE: 0.4MB/0.00830 sec