Аналіз на сифіліс: біоматеріали для діагностики

Як і навіщо здавати аналіз на сифіліс?

Аналіз на сифіліс є одним з методів лабораторної діагностики цього небезпечного венеричного захворювання.

 

Крім того, для однозначної постановки діагнозу, крім лабораторних досліджень, необхідна й оцінка таких факторів:

  • клінічних проявів хвороби;
  • даних анамнезу.
  • Необхідно відзначити, що при прихованих формах захворювання виявлення сифілісу можливо тільки шляхом проведення лабораторних досліджень. Величезне значення у випадку захворювання сифілісом також має своєчасність звернення хворого в медичний заклад: від цього залежить тривалість лікування, мінімізація наслідків і зниження ймовірності поширення хвороби (передача від матері до дитини — вроджений сифіліс тощо)

    Біоматеріали

    Для проведення лабораторних аналізів можуть бути використані наступні біоматеріали:

  • виділення з висипних елементів (тверді шанкри, мокнучі ерозивні папули, широкі кондиломи та ін);
  • пунктат лімфовузлів;
  • сироватка крові;
  • спинномозкова рідина.
  • На різних стадіях захворювання відбираються і досліджуються різні біоматеріали.

    Де можна здати аналізи?

    Здати аналізи на сифіліс можна практично в будь-якій поліклініці, шкірно-венерологічному диспансері або в приватній діагностичної лабораторії. Як правило, в приватних ліцензованих діагностичних лабораторіях можна здати аналіз на сифіліс анонімно.

    В умовах медичного закладу лікарем теж буде проведено зовнішній огляд заявника, збір даних анамнезу і, відповідно, взяті біоматеріали для проведення необхідних досліджень.

    Проведення лабораторних досліджень

    Слід зазначити, що лабораторне обстеження на сифіліс включає цілий ряд досліджень. Так, на перших стадіях захворювання проводять виявлення збудника сифілісу (блідої трепонеми) у виділеннях висипних елементів. Цей метод має особливе значення на початковому етапі захворювання, коли серодиагностика ще неможлива.

    Що стосується процедури взяття мазка, як при гонореї, то при підозрі на сифіліс мазок в умовах медичного закладу не береться, а застосовуються інші методи діагностики.

    За темою:  Трихомоніаз: лікування та опис хвороби

    Для діагностики сифілісу, як правило, проводиться серологічне дослідження, яке базується насамперед на реакцію Вассермана (імунологічне дослідження сироватки крові). Реакція Вассермана заснована на здатності антитіл, які містяться в крові хворих на сифіліс, вступати в реакції з різними специфічними антигенами. При цьому силу реакції, яка залежить від кількості антитіл, визначають за ступенем гемолізу, або руйнування еритроцитів. Стандартно розшифрувати аналіз на сифіліс можна наступним чином:

  • різко позитивний (++++ — відсутність гемолізу;
  • позитивний (+++) — помірний гемоліз;
  • слабо позитивний (++) — неповний гемоліз;
  • сумнівний аналіз (+) — ледь помітний осад з нерастворившихся еритроцитів;
  • негативний (-) — повний гемоліз.
  • Анализ на сифилис: биоматериали для диагностики

    У разі позитивної реакції визначається титр: це та максимальна ступінь розведення сироватки крові, при якій ще спостерігається позитивний результат.

    Одним з недоліків серологічного комплексу досліджень — реакції Вассермана, осадових реакцій Кана і Закса-Вітебського та ін. — є ймовірність отримання хибнопозитивних або хибнонегативних результатів в залежності від стадії захворювання і наявності супутніх хвороб або специфічних фізіологічних станів.

    З високою ймовірністю може бути отриманий хибний негативний результат при первинному серонегативному, вторинному рецидивному і третинному періодах сифілісу. А ось хибнопозитивний аналіз на сифіліс може бути отриманий у разі токсикозу вагітних та при злоякісних новоутвореннях.

    В якості експрес-діагностики захворювання використовується реакція мікропреципітації (РМП, реакція відбору, мікрореакція). Даний вид досліджень (мікрореакція) найбільш часто застосовується при проведенні різного роду профілактичних медичних оглядів.

    Одним з найбільш точних методів визначення сифілісу на даний момент є реакція імунофлюоресценції, яка являє собою специфічне дослідження, проведене з допомогою люмінесцентного мікроскопа (бліді трепонеми при цьому світяться жовто-зеленим кольором).

    Як вже згадувалося вище, при проведенні стандартних серологічних досліджень можливе одержання хибних результатів. Тому для виключення ймовірних помилок проводять найбільш специфічне дослідження — реакції іммобілізації блідих трепонем (РИМБТ).

    За темою:  Цистит і молочниця: прояви у жінок

    Діагностика

    Однією з особливостей зараження блідою трепонемою є різні клінічні прояви або їх практично повна відсутність, в залежності від стадії захворювання. Тому розшифровка аналізу на сифіліс має величезне значення для своєчасного початку лікування. Крім того, буває прихований сифіліс, аналіз при якому допоможе встановити єдино правильний діагноз.

    Анализ на сифилис: биоматериали для диагностики

    В залежності від періоду захворювання, діагностика сифілісу базується на різних клінічних проявах. Так, при первинному сифілісі реєструють такі ознаки, як:

  • поява шкірних висипних елементів;
  • позитивні серологічні (через 3-4 тижні після появи твердого шанкра) реакції і імунофлюоресцентна реакція (можливий точний результат трохи раніше, чим при серологічних дослідженнях).
  • При вторинному сифілісі спостерігається:

  • поява сіфілід (шкірних висипів);
  • порушення загального стану;
  • змінюється загальний аналіз крові (анемія, лейкоцитоз, підвищена ШОЕ).
  • Третинний період захворювання характеризується ураженням нервової системи, шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів.

    Таким чином, лабораторні дослідження при підозрі на сифіліс в комплексі з зовнішнім оглядом і збором даних анамнезу є найбільш достовірним методом діагностики цього захворювання.

    MAXCACHE: 0.53MB/0.00130 sec