Форми хламідіозу: джерела зараження, симптоми і лікування
Форми і симптоми хламідіозу
Форми хламідіозу бувають різними і залежать від локалізації запального процесу та порушень діяльності органів і систем. Як тільки створюються сприятливі для збудника умови, він може крім циліндричного епітелію сечостатевої системи вражати інші тканини клітин.
Збудник — дрібна бактерія округлої форми, що впливає на слизову оболонку (спочатку органів сечостатевої системи). Може чинити шкідливий вплив і на тканини, розташовані під слизовою оболонкою, продовжуючи перебувати в організмі протягом тривалого часу, ніяк себе не проявляючи. Хламідії мають ознаки вірусів і бактерій одночасно.
Джерела зараження та механізм розвитку
Людина (з ознаками хвороби або її безсимптомним перебігом) є джерелом зараження при урогенітальної формі хламідіозу. Основні шляхи передачі:
статевий;
вертикальний;
контактно-побутовий.
Інфекція поширюється по висхідній кількома шляхами:
каналикулярним;
гематогенним;
лімфогенним;
за допомогою внутрішньоматкових контрацептивів;
з насіннєвим секретом.
Клінічні форми і симптоми
Існує кілька клінічних форм:
Урогенітальний хламідіоз — одне з найбільш поширених. Прояви відзначаються в сечостатевій системі, оскільки зараження частіше відбувається при статевому контакті без використання засобів захисту. Потрапляючи в організм бактерії впливають на слизову статевих органів, уретри. Нерідко захворювання протікає безсимптомно, що веде до розвитку серйозних наслідків:
генералізація інфекції — після проникнення збудника зі струмом лімфи, крові системи та органи, що викликає інші клінічні прояви хламідіозу;
спайки малого тазу — потрапляючи в малий таз, хламідії викликають там розвиток запального процесу, в результаті якого утворюються спайки, надалі вони ніяк не пов’язані з інфекцією, хірургічне лікування може знадобитися і після проведення терапії основного захворювання;
затримка сечі — виникає у зв’язку із змінами, що відбуваються в слизовій уретри, в результаті руйнування хламідіями клітин епітелію відбувається їх заміщення сполучною тканиною, що викликає звуження уретри.
Статевий хламідіоз не розглядають як окреме захворювання, оскільки одночасно уражаються сечостатеві органи.
Респіраторний хламідіоз викликають лише певні штами хламідій, що володіють здатністю потрапляти в слизові через органи дихання. В повітрі вони живуть недовго, швидко гинуть при дезінфекції. Зараження відбувається при контакті з хворим або носієм (у видихуваному ними повітрі містяться хламідії). У дітей і літніх людей така форма протікає особливо важко. Інкубаційний період у цьому випадку триває до 1,5 тижні. Симптоми дуже схожі на прояви ГРВІ: нежить, кашель, підвищення температури. Кашель може тривати до 1 місяця. Майже у всіх випадках розвивається пневмонія. Щоб лікування було ефективним, потрібно виявити збудника хвороби.
Хронічний хламідіоз — наголошується в результаті переходу з гострого (при неправильному лікуванні, або в результаті пізнього виявлення). Захворювання характеризується тривалим перебігом (більше 2 місяців). Клінічні прояви спостерігаються лише в періоди загострення. У цьому випадку можуть утворюватися в малому тазі спайки і викликати безпліддя. Первинно-хронічні хламидиози приймають хронічну форму відразу, оскільки немає ніяких ознак інфекції. У разі вагітності та хронічного хламідіозу можливі передчасні пологи, викидні.
Генералізований хламідіоз — одночасно уражається декілька органів різних систем після потрапляння інфекції з крово — або лимфотоком. Можуть залучатися у процес серце, легені, нирки, печінка.
Офтальмохламідіоз — уражується слизова оболонка очей. Зараження дорослих відбувається при порушенні правил гігієни, частіше з наявних вогнищ інфекції. Новонароджені заражаються від матері, хворої на хламідіоз.
Хламідійний простатит — розвивається в результаті урогенітальної форми, розмноження хламідій відбувається в канальцях, що викликає розвиток запального процесу і набряк. Можлива затримка сечі, підвищується ймовірність виникнення онкологічних уражень простати.
Хламідійний ендометрит — запальний процес, що розвивається в слизовій матки, стає результатом урогенітальної інфекції (по висхідному шляху з шийки матки і уретри хламідії виявляються в порожнині матки). Може бути і самостійним захворюванням, коли після появи ендометриту спостерігаються перші ознаки захворювання.
Хламідійна пневмонія — зазначається у новонароджених після проникнення збудника при народженні в дихальні шляхи (від матері). Рідко зустрічається у дорослих, відрізняється важким перебігом.
Хламидийное ураження травного тракту — збудник частіше вибирає печінку і підшлункову залозу, перебіг млявий. Зустрічається така патологія рідко в результаті генералізації інфекції.
Щоб лікування виявилося ефективним, потрібне проведення повноцінної діагностики. Рекомендується пройти обстеження для виявлення захворювань, що передаються статевим шляхом. Тільки після цього лікарем буде обрана оптимальна схема лікування.
В період лікування потрібно спостереження фахівця, не можна приймати самостійно рішення про скасування препаратів після зникнення зовнішніх симптомів хвороби.
Схеми лікування хламідіозу включають прийом антибактеріальних засобів. Дозування і тривалість лікування антибіотиками визначає лікар. Одночасно призначають імуномодулюючі та ферментні препарати.
Після закінчення лікування потрібне проведення діагностики. З метою попередження хламідіозу рекомендується:
обмежити кількість статевих партнерів;
при випадкових статевих контактах користуватися презервативом;
як можна раніше почати лікування при інфікуванні;
проводити контроль після проведеного лікування.
У зв’язку з високим рівнем поширеності цієї інфекції пацієнт повинен відповідально ставитися до себе і близьким людям. Наявність у одного з членів сім’ї хламідійної інфекції підвищує ризик зараження чоловіка і дітей.
