Хронічна хвороба нирок: симптоми і стадії.

Прояви ураження нирок при ХХН

ХХН (колишня назва — хронічна ниркова недостатність) — захворювання, що розвивається через скорочення кількості функціонуючих нефронів (структурна одиниця нирки). Через це порушується видільна і збиральна ниркові функції. Хронічна хвороба нирок — процес, що складається з різних стадій, від прихованих (латентних), не мають видимих проявів, до явних, з вираженою клінічною симптоматикою.

 

Причини ХХН:

  1. Органічні захворювання нирок: ураження гломерулярного апарату, захворювання балії, інтерстиціальний нефрит і т. д.
  2. Порушення кровопостачання: стеноз, оклюзія ниркових артерій.
  3. Урологічні захворювання та вроджені вади сечостатевої системи: гідронефроз, уролітіаз, мегалоуретер, виражена каликоектазия, аденома простати.
  4. Ендокринопатії: діабетична нефропатія, подагра, ожиріння.
  5. Артеріальна гіпертензія.
  6. Системні васкуліти.

Патогенез захворювання

Структурна одиниця нирки — нефрон. Його безпосередня функція — фільтрація з виборчої реабсорбцією, тобто нефрон приймає безпосередню участь в регуляції водно-електролітного метаболізму: продукти життєдіяльності виводяться, необхідні речовини всмоктуються назад у кров, підтримується баланс електролітів. Крім цього, в нирках синтезуються речовини, що впливають на артеріальний тиск (ренін), кровотворення (еритропоетин); відбувається регуляція обміну вітаміну Д.

Основна характеристика діяльності нефрона — СКФ, або швидкість клубочкової фільтрації — визначає функціональний стан нирок.

Більшість захворювань, які прямо чи опосередковано викликають хронічну ниркову недостатність, має несприятливий, прогресуючий перебіг. По мірі розвитку захворювання кількість здорових, функціонуючих нефронів неухильно зменшується, заміщується сполучною тканиною, розвивається нефросклероз (як морфологічний прояв ХХН). В результаті падають всі функції нирок, і пацієнт потребує замісної лікуванні: екстракорпоральних методів детоксикації (перитонеальному діалізі або гемодіалізі) або пересадці нирок.

Класифікація

На даний момент використовуються два варіанти класифікації ХХН.

«Класична» класифікація ХХН (Лопаткин, Кучинський, 1972 р.):

  1. Початкова (латентна).
  2. Компенсована.
  3. Інтермітуюча.
  4. Термінальна.
За темою:  ВІЛ інфекція: ризики зараження, лікування та діагностика

Класифікація ВООЗ:

  1. Початкова стадія (I): СКФ ≤ 40-60 мл/хв.
  2. Консервативна стадія (II): СКФ ≤ 15-40 мл/хв.
  3. Термінальна стадія (III): СКФ ≤ 15 мл/хв.

Клінічна картина

Клініка ХХН обумовлена нефропатією і порушенням функції інших органів і систем, пов’язаних з сечової інтоксикацією.

I стадія — початкова

Клініка пов’язана в основному з нефропатією, стан пацієнта середньої тяжкості, відзначаються прояви астенічного синдрому. Об’єктивно: шкіра потьмяніла,анемічна, жовтянична, легко утворюються гематоми. Депресивні хворі, характерні часті зміни настрою. З’являються тремтіння м’язів, судоми. Турбують болі в суглобах (вторинний подагричний артрит), дискомфорт у грудях, біль у серці, підвищення кров’яного тиску; зміна смакових уподобань, диспепсія; діурез нормальний або підвищений. СКФ≤ 40-60 мл/хв.

II стадія — консервативна

Стан пацієнта погіршується: загальні симптоми посилюються, шкіра набуває більш виражену жовтувате забарвлення, турбує «уремічний» свербіж. Пацієнти апатичні, сонливі. З боку органів дихання турбують фарингіт, трахеоларингит, трахеобронхіт, плевропневмонія. З боку системи кровообігу: посилюється артеріальна гіпертензія, з’являються ознаки недостатності по малому колу (утруднення дихання, набряки), розвиваються уремічний міокардит, перикардит, погіршення ІХС. Через токсичної дії продуктів метаболізму прогресує дисфункція шлунково-кишкового тракту: нестримне блювання, шлунково-кишкові геморагії, діарея, ураження слизової порожнини рота, язика, губ (заїда). Для цього періоду характерна поліурія, СКФ≤ 15-40 мл/хв.

ІІІ стадія — термінальна

Пацієнт у важкому стані. Свідомість угнетено, аміачний запах з рота, посилюється шкірний свербіж (на шкірних покривах видно кристали сечової кислоти — «сечової іній»), з-за постійних расчесов розвиваються різні гнійничкові захворювання шкіри. Із-за постійної інтоксикації прогресує пригнічення нервової системи — аж до уремічної коми з термінальним диханням (велике гучне дихання Куссмауля). Наростає лівошлуночкова недостатність: розвивається набряк легенів, кардіальна астма, перикардит. Типовий випотной перикардит при ХХН супроводжується «уремическим шумом», який є патогномонічним симптомом, так званим похоронним дзвоном уремика. Діурез знижений — оліго — та анурія, СКФ ≤ 15 мл/хв.

За темою:  Лікування гонореї медикаментозними та народними методами

Прогноз

При I і II стадіях захворювання з урахуванням адекватного лікування прогноз сприятливий. При III стадії хворому допоможе лише трансплантація нирки.

MAXCACHE: 0.52MB/0.02055 sec