Хронічний простатит: симптоми і лікування, можливі наслідки

Чи можна вилікувати хронічний простатит?

Хронічний простатит частіше виявляється у чоловіків у період репродуктивної активності – від 20 до 40 років, тому захворювання має велике медико-соціальне значення. По-перше, його перебіг має рецидивуючий характер, в періоди загострення якість життя чоловіка сильно знижується. По-друге, хронічна форма простатиту може спричинити за собою тяжкі наслідки, у тому числі порушення репродуктивної і копулятивної функції. По-третє, тривалість перебігу хвороби негативно позначається на психоемоційному статусі чоловіка.

 

Захворювання вимагає великої діагностики і послідовної схеми лікування. Наявність запального процесу в простаті підтверджують сучасними діагностичними методиками, серед яких найбільшу інформативність показують УЗД простати, дослідження її секрету та інші. Тому розглянемо, чи лікується хронічний простатит, які сучасні методики дозволяють максимально подовжити термін ремісії цієї недуги, щоб чоловік повноцінно продовжував вести звичний спосіб життя.

Причини виникнення

Хронічна форма простатиту може мати бактеріальну і небактериальную етіологію. Лікування хронічного простатиту залежить від того, яка причина спровокувала тривалий запальний процес у простаті, тому визначення провокуючого фактора є важливою частиною лікувального процесу.

Бактеріальна форма захворювання зустрічається менш чим у 8% випадків розвивається після проникнення в простату хвороботворного агента, що здійснюється 4 шляхами:

  1. Висхідним – через уретру.
  2. Низхідним – з інфікованої сечі з сечового міхура. Особливе значення надають интрапростатическому рефлюксу, тобто забросу інфікованої сечі в ацинуси (часточки) простати.
  3. Гематогенним – разом з кров’ю від присутніх інфекційних вогнищ (карієс, гайморит тощо).
  4. Лімфатичних – по лімфатичних колекторів.

Викликати хронічний простатит у чоловіків можуть представники неспецифічної (грибкові, кишкова паличка тощо) та специфічної флори (мікоплазми, гонококи, хламідії тощо).

Існує ряд факторів, які сприяють розвитку хронічного бактеріального простатиту:

  • наявність урологічних захворювань: цистит, пієлонефрит, уретрит. Значно збільшують ризик розвитку цього хронічного захворювання недоліковані епідидиміт та орхіт;
  • статеві інфекції в минулому: гонорея, уретрит, трихомоніаз. Значно підвищуються ризики виникнення хронічного простатиту, якщо ЗПСШ лікувалися в домашніх умовах без контролю уролога, з використанням тільки народних засобів;
  • хронічна вогнищева або генералізована інфекція: хронічний бронхіт, тонзиліт, гайморит, карієс та ін;
  • неповноцінне харчування, куріння, вживання алкоголю, хронічна перевтома або стреси;
  • загальне і локальне переохолодження.
  • Хронічний небактерійний простатит частіше виникає на тлі застійних процесів в простаті, коли порушується кровообіг в органах малого тазу, що тягне за собою слабку дренування ацинусів передміхурової залози. Судини простати поступово переповнюються кров’ю, в результаті спорожнення залози від секрету відбувається неповно, порушується секреторна, скорочувальна, бар’єрна і моторна функції простати.

    В основі застійних явищ лежать наступні чинники:

  • тривала статева стриманість або ексцеси;
  • практика перерваного статевого акту як спосіб контрацепції;
  • часте нереалізоване сексуальне збудження;
  • малорухливий спосіб життя;
  • професійні шкідливості (вібрація);
  • хронічні захворювання товстого кишечника;
  • анатомо-функціональні особливості нервових структур і венозної системи тазових органів.
  • Всі названі фактори полегшують уропатогенам проникнення і розвиток в простаті, або призводять до недостатнього кровопостачання тазових органів. За рахунок цього мікроорганізми безперешкодно розмножуються і виникає запальний процес.

    За темою:  Засіб від корости: медикаментозні препарати, народні засоби

    Симптоми

    Ознаки хронічного простатиту проявляються простатичної тріадою: біль, дизурія та сексуальна дисфункція. Їх прояв зазвичай не сильно турбує чоловіка, у випадку з безсимптомним хронічним простатитом ознаки захворювання відсутні зовсім, що перешкоджає своєчасному лікуванню цієї недуги. Розглянемо симптоми хронічної форми простатиту детальніше:

    1. Болі, дискомфортні відчуття в тазу. Це основний симптом хронічного простатиту. Найчастіше з’являються болі в промежині, але дискомфорт може відчуватися в паховій і надлобковій областях, на внутрішній поверхні стегон, в задньому проході, мошонці, головці статевого члена, попереково-крижовій області. Іноді болі в крижах нагадують прояв радикуліту або остеохондрозу. З цієї причини чоловіки починають лікуватися в домашніх умовах без спостереження лікаря, що ускладнює перебіг хронічного простатиту і підвищує ризики розвитку важких наслідків. Хронічний простатит має специфічний симптом – біль під час і відразу ж після еякуляції. Дискомфортні відчуття можуть з’являтися на тлі тривалого утримання, посилюватися або слабшати після оргазму. Якщо говорити про характер болю, то вони можуть бути як слабкими (дискомфортними), так і вираженими, ниючими, що перешкоджають нормальної працездатності і сну.
    2. Порушення сечовипускання. Для хронічного простатиту характерно хворобливе, прискорене сечовипускання. Початок спорожнення сечового міхура часто утруднено, потребує додаткового напруження. Струмінь сечі може бути переривчастою і слабкою, урина може виділятися по краплях в кінці сечовипускання. Чоловіки відзначають відчуття неповного випорожнення, під час і після сечовипускання відчутно печіння в уретрі. При хронічному простатиті в урині можуть бути помітні неозброєним оком плаваючі нитки. Виконуючи важку фізичну роботу чи вправи, або після акту дефекації чоловіки відзначають виділення з уретри простатичного секрету, що пов’язано з порушенням тонусу передміхурової залози.
    3. Порушення сексуальної функції. В першу чергу чоловік зазначає проблеми з ерекцією, що пов’язують із впливом запального процесу на нерви, що підтримують еректильну функцію. Сексуальна дисфункція може виявлятися такими симптомами:
    4. слабшанню емоційного забарвлення оргазму;
    5. часті і тривалі нічні ерекції;
    6. втрата статевого потягу;
    7. погіршення або відсутність ерекції, її болючість;
    8. рання або ускладнене еякуляція.

    Хронический простатит: симптоми и лечение, возможние последствия

    Для захворювання характерні й інші симптоми:

  • субфебрильна температура;
  • млявість, погіршення загального стану;
  • порушення сну;
  • посилене потовиділення в зоні промежини;
  • зміна забарвлення шкіри в області промежини, що пов’язано з застоєм кровообігу;
  • свербіж в паховій області.
  • На тлі порушення сексуальної функції чоловіки стають дратівливими, нервовими. Щоб вилікувати хронічний простатит, іноді потрібна допомога не тільки уролога або андролога, але і психолога.

    Хронічна форма простатиту без ефективного лікування може тривати невизначений час, але його протягом не є монотонним. Для захворювання характерні періоди загострення, коли симптоми проявляються більш виразно, і періоди відносного затишшя, коли недуга не сильно турбує чоловіка.

    Діагностика

    Дослідження передміхурової залози на наявність хронічного запалення включає в себе не тільки УЗД простати, її пальпацію та аналіз секрету. Щоб зрозуміти, як лікувати хронічний простатит, потрібне проведення комплексного обстеження для виявлення провокуючого фактора, на усунення якого буде спрямовано лікування.

    За темою:  Трузд передміхурової залози: як роблять?

    Першорядне значення у визначенні стану передміхурової залози має пальпація. Обстеження проводиться ректально, воно дозволяє визначити болючість, межі, контури і консистенцію залози.

    Важливе значення для визначення функціональних і структурних змін простати має УЗД цієї залози, при цьому використовується трансректальна методика (ТРУЗД). Це дозволяє провести диференціальний дослідження простати, визначити форму, стадію простатиту. ТРУЗД дає можливість визначити розміри, ехоплотность і обсяг передміхурової залози, виявити фіброзно-склеротичні зміни і конкременти в ній. За допомогою УЗД лікар отримує важливі дані про зміни стінок сечового міхура, щільності та ступеня розширення сім’яних пухирців, зміні структури органів мошонки.

    Варто відзначити, що УЗД застосовується не тільки на стадії діагностики, але і під час всього курсу лікування для моніторингу стану передміхурової залози.

    Діагностична схема, крім УЗД простати і її пальпації, включає і такі дослідження:

  • загальний аналіз сечі;
  • 3-стаканная проба сечі;
  • дослідження секрету простати, який отримують після масажу простати;
  • виявлення збудників специфічної та неспецифічної бактеріальної флори;
  • РИФ — і ПЛР-дослідження мазка на наявність збудників ІПСШ;
  • визначення простат-специфічного антигену;
  • дослідження спермограми при репродуктивних порушень;
  • MAR-тест;
  • уродинамічні дослідження при порушеннях сечовипускання: цистометрія, урофлоуметрія та ін.
  • Щоб виключити онкологію або аденому простати, можуть додатково призначити біопсію передміхурової залози, дослідження рівня ПСА, КТ або МРТ.

    Комплексна діагностика і її компетентний аналіз дозволяють безпомилково визначити причину розвитку захворювання і призначити ефективне лікування хронічного простатиту. Воно повністю позбавить від хвороби або гарантовано продовжить термін її ремісії на максимально тривалий час.

    Наслідки

    Захворювання небезпечне тим, що в третині випадків воно протікає практично безсимптомно, а ще третина чоловіків відчувають слабкі прояви хронічного простатиту. З цих причин лікування хронічного простатиту починається на його пізніх стадіях, так як хворі пізно звертаються до уролога. Тим хронічна форма простатиту і небезпечна, що при відсутності адекватного та своєчасного лікування розвиваються наслідки, важко піддаються лікуванню:

  • порушення потенції. Якщо спроби вилікувати простатит виявилися безуспішними, хворий обов’язково зіткнеться з імпотенцією, яка може розвиватися і на психологічному рівні;
  • безпліддя – часто зустрічається (майже 40% випадків) наслідок хронічного простатиту, яке не завжди є оборотним;
  • рак простати – найнебезпечніше наслідок захворювання, ризики якого збільшуються пропорційно тривалості перебігу хронічного простатиту;
  • склероз простати, в результаті чого хворого довічно будуть супроводжувати біль, дизурія і порушення сексуальної функції;
  • затримка сечовипускання, коли чоловік не може спорожнити переповнений сечовий міхур;
  • везикуліт – запалення насінних бульбашок;
  • порушення психосоматичного статусу: хронічна втома, млявість, дратівливість.
  • При наявності ускладнень ризик розвитку важких наслідків збільшується, і лікування хронічного простатиту затягується, потребує тривалих комплексних схем терапії. Зверніть увагу, що лікування в домашніх умовах з застосуванням народних засобів може посилити перебіг хвороби. Вилікувати хронічну форму простатиту може тільки лікар, призначивши відповідні ліки і порекомендувавши народні засоби в якості допоміжної терапії.

    Лікування хронічної форми простатиту

    Повністю вилікувати це захворювання непросто, але можливо, якщо звернутися за допомогою до уролога при перших ознаках простатиту, виконувати всі вказівки лікаря і вірити в успіх лікувальних заходів. Сучасне лікування хронічного простатиту включає наступні заходи:

    За темою:  Енурез у дорослих: що робити?
  • антибіотикотерапія. Це основа ефективного лікування, тому з призначення саме цих лікарських засобів починається терапія. Частіше за інших використовують тетрациклін та препарати групи макролідів. Максимальний термін антибактеріальної терапії – 2 тижні, якщо за цей термін позитивних результатів не спостерігається, лікар може відмінити таблетки або змінити схему антибіотикотерапії;
  • фізіотерапія. Дозволяє прискорити одужання чоловіка за рахунок поліпшення трофіки тканин передміхурової залози. У цих цілях призначають лазеротерапію, ультразвуковий фонофорез, грязелікування. Хороші результати у поєднанні з лікарськими засобами дають клізми з сірководневими та мінеральними водами, але такі процедури не рекомендують виконувати в домашніх умовах;
  • масаж простати – основа ефективного лікування простати, але має деякі протипоказання;
  • ліки з групи а-адреноблокаторів. Випускаються в таблетках, дозволяють поліпшити відтік секрету простати, уродинаміку, а також швидко усувають спазм гладкої мускулатури цієї залози;
  • фітотерапія. Призначається в якості додаткової терапії, але в комплексі з основними ліками показує позитивні результати. Хворим призначають фітозасобів на основі насіння гарбуза (Пепонен), Простанорм або Pygeum africanum;
  • хірургічне лікування використовується в окремих випадках, коли у хворого розвинувся склероз простати, є абсцес передміхурової залози або звуження сечовипускального каналу.
  • Іноді лікарі рекомендують використовувати народні засоби, серед яких найбільшою популярністю користуються свічки власного приготування і відвари трав. Але навіть допоміжне лікування в домашніх умовах вимагає контролю уролога.

    Протягом всього лікувального процесу проводиться моніторинг стану простати за допомогою УЗД цієї залози (ТРУЗД), що дозволяє відстежувати ефективність проведеної терапії і при необхідності змінювати схему лікування.

    Вправи

    Виконання вправ в домашніх умовах дозволяє нормалізувати лімфо — і кровообіг в простаті і тазових органах. У комплексі з призначеними таблетками, фізіотерапією, масажем простати та іншими терапевтичними заходами, це дозволяє швидко впоратися з хронічним простатитом, а також уникнути інших «чоловічих» хвороб.

    Комплекс вправ підбирається тільки лікарем після проведеної діагностики та збору анамнезу. Протипоказаннями до виконання деяких вправ можуть бути:

  • гіпертонія;
  • зміщення хребців;
  • серцево-судинні захворювання.
  • Виконання вправ має бути регулярним і повноцінним, не варто самостійно спрощувати комплекс. Зверніть увагу, що жодна вправа не повинно приносити болю або дискомфорту.

    Якщо брати всі призначені таблетки по схемі, відвідувати процедури і робити масаж простати, використовувати народні засоби і виконувати вправи в домашніх умовах, можна повністю позбутися від недуги і жити колишнім життям.

    MAXCACHE: 0.55MB/0.00152 sec