Кальцинати в нирках: симптоми, діагностика, лікування

Діагностика та лікування кальцинатів у нирках

Кальцинати в нирках – поширена патологія, яка може бути виявлена в будь-якому віці. Солі кальцію накопичуються в органах сечовидільної системи, найчастіше відкладення кальцинатів спостерігаються в паренхімі нирок. Дані речовини являють собою кам’яні щільні опади. Самостійної цю патологію назвати важко, найчастіше відкладення кальцинатів говорить про симптомах інших захворювань.

Види конкрементів та причини їх появи

Кальцинати в нирках поділяють на первинні і вторинні. Поряд з цим у медицині існує таке поняття, як нефрокальциноз – стан організму, при якому утворюються ниркові камені.

Первинні кальцинати найчастіше розвиваються внаслідок вад органів сечовивідної системи або внаслідок вроджених захворювань. Формування каменів у нирках називають первинним нефрокальцинозом.

Вторинні кальцинати в більшості випадків зустрічаються в місцях инфильтрационних запалень. Конкременти утворюються внаслідок перенесених запальних захворювань та при некрозі тканин нирок. Причинами формування вторинного нефрокальцинозу є:

Симптоми

На ранніх стадіях розвитку нефрокальциноз може ніяк себе не проявляти, особливо у випадках відкладення солей в одній нирці. Якщо конкременти не призвели до порушення роботи органів сечовидільної системи, то виявити їх досить важко. Найчастіше кальцинати в нирках діагностують випадково в результаті проходження ультразвукового дослідження.

Нефрокальциноз проявляється наступними симптомами:

Пацієнти часто скаржаться на відсутність апетиту, загальну слабкість та зниження працездатності. При утворення конкрементів у сечі можуть з’являтися сліди крові. Гостра форма захворювання проявляється приступом ниркової кольки.

Діагностика та лікування

Діагностувати нефрокальциноз в результаті анамнезу досить складно. Часто хвороба протікає безсимптомно. Діагноз допомагають підтвердити ряд аналізів та інструментальних досліджень.

Якщо захворювання проходить безсимптомно, найчастіше відкладення солей у нирках встановлюють випадково при діагностиці інших захворювань, наприклад, під час УЗД. Оглядова рентгенографія може показати тільки запущену форму захворювання. При підозрі на нефрокальциноз пацієнт в обов’язковому порядку здає на аналіз кров і сечу. При складних діагностичних випадках розвитку нефрокальцинозу пацієнту призначають пункційну біопсію тканин нирок. Якщо встановити захворювання перерахованими вище методами не виходить, лікар може призначити додаткові дослідження.

Лікування нефрокальцинозу в першу чергу спрямоване на усунення причин порушення обмінних процесів в організмі. Якщо у пацієнта спостерігаються зміни складу сечі і інших симптомів немає, то лікування обмежується спеціальною дієтою та прийомом вітамінів групи В. Хворому рекомендується харчуватися продуктами з мінімальним вмістом кальцію і його іонів. У своєму раціоні слід обмежити твердий сир, горіхи, бобові, капусту, вівсянку, чорний хліб, пшеничну крупу, висівки, петрушку, чай, дріжджі, згущене молоко та ін.

При порушення балансу кальцію і магнію лікарі призначають внутрішньовенне введення сольових розчинів цих мікроелементів. На пізніх стадіях розвитку нефрокальцинозу хворому призначається лікування, спрямоване на зняття больових симптомів і поліпшення фільтраційних здібностей нирок. Курс терапії включає в себе також лікування супутніх патологій (пієлонефриту, артеріальної гіпертензії та ін). У занедбаному стані пацієнту потрібен гемодіаліз, пересадка органа.

Прогноз захворювання здебільшого сприятливий. У занедбаному стані утворення кальцинатів у нирках може призвести до хронічної ниркової недостатності.