Мікоплазмоз у чоловіків: симптоми і лікування

Симптоми та методи лікування мікоплазмозу у чоловіків

Після інфікування організму розвивається мікоплазмоз у чоловіків, симптоми і лікування якого залежать від ступеня вираженості. При прихованій формі ознаки захворювання можуть з’явитися через деякий час, хоча збудники продовжують розмножуватися і розвиватися.

Шляхи зараження та симптоми

Мікоплазмоз у чоловіків — запальне захворювання, викликане мікроорганізмами і передається при статевому контакті. Збудник нерідко виявляється у здорових людей, тривалий час не даючи про себе знати.

Як тільки слабшають захисні сили організму або відбувається статевий контакт із зараженою партнеркою, мікоплазми вражають клітини. Причини ослаблення імунітету:

Частіше відзначається мікоплазмоз у чоловіків, що мають численних статевих партнерок. Нерідко у таких пацієнтів одночасно виявляються інші венеричні захворювання (статевий герпес, хламідіоз, трихомоніаз, вірус папіломи, гонорея).

В організм збудник потрапляє при незахищеному інтимному контакті (включаючи анальний і оральний секс). Слизова сечостатевої системи є найбільш сприятливим середовищем.

Мікоплазмоз характеризується прихованим перебігом, тому виявити патологію вдається в більш пізніх стадіях, а тривалий час організм не отримує лікування. Період від моменту зараження до перших проявів становить 1-6 тижнів.

Мікоплазми в першу чергу вражають епітелій сечовипускального каналу і тканини крайньої плоті. Нерідко ознаки мікоплазмозу нагадують уретрит. Симптоми, які не можна залишати без уваги:

В особливо запущених випадках сеча стає каламутною, в ній помітні домішки гною, турбують часті позиви до сечовипускання.

При будь-яких змінах, що відбуваються у функціонуванні сечостатевої системи, чоловікові слід звертатися до уролога.

Діагноз ставиться на підставі результатів лабораторного дослідження, і лікар призначає лікування.

Лікування

Лікувати потрібно не тільки чоловіка, але і його статеву партнершу, навіть за відсутності у нього симптомів запалення. В іншому випадку мікроорганізми знову проникнуть в сечовипускальний канал пацієнта.

Схема залежить від типу мікоплазм, які стали збудниками. Мікоплазмоз, спричинений Mycoplasma genitalium, слід лікувати як уреаплазмоз, а при виявленні Mycoplasma hominis — як гарднерельоз. Рішення в кожному конкретному випадку приймає лікар.

Лікування засноване на використанні комплексу, що включає антибіотики, препарати для посилення імунітету, вітаміни, фізіотерапевтичні процедури.

Перед призначенням антибіотиків визначають чутливість до них збудника. Більш ефективними вважаються препарати групи доксициклинов і фторхінолонів. Тривалість прийому — 10 днів. Буває, що мікоплазми виявляють стійкість до антибактеріальних препаратів, у цьому випадку призначають макроліди.

Обов’язковим є застосування імуномодуляторів (Деринат, Циклоферон). При наявності інших інфекційних хвороб призначають антипаразитарні і протигрибкові препарати (за показаннями).

Місцево застосовують антисептичні засоби для промивання уретри. При запальних процесах в передміхуровій залозі призначають фізіопроцедури (фоно — та електрофорез). Поряд з прийомом антибіотиків рекомендується використовувати препарати з живими штамами корисних бактерій (Біфідумбактерин, Біфіформ).

При хронічній формі патології застосовують лікування антибіотиками в комплексі з краплинним введенням лікарських засобів в сечовипускальний канал, вітаміно — та імунотерапії.