Нефрит нирок: симптоми, діагностика, лікування

Чому проявляються нефрити нирок?

Не можна назвати нефрит нирок самостійною нозологічною одиницею. Це група захворювань, яка охоплює багато запальні ураження клубочкового апарату нирок. Запалення може бути вогнищевим (мається обмежене ураження) або дифузним (розлитим). За перебігом виділяють гострий і хронічний нефрит.

Запальні процеси нирок у дітей є небезпечним захворюванням, що вимагає своєчасного лікування. Батькам варто звертати увагу на скарги, характерні для нефриту, і при їх виникненні відразу звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.

Етіологія

Розрізняють первинні і вторинні нефрити. Про первинний нефрит можна говорити в тих випадках, коли ураження ниркової паренхіми викликається бактеріями або вірусами. Найбільш частими збудниками вважається стрептококова або стафілококова інфекція, кишкова паличка, протей.

Причиною виникнення вторинних нефриту можуть бути цукровий діабет, туберкульоз, амілоїдоз, аутоімунні системні захворювання та інші. Тобто ураження нирок у даному випадку вдруге, а «вогнище» захворювання знаходиться в іншому органі. Також вторинний нефрит може виникнути в результаті масивної алергічної реакції або при отруєнні отрутою, солями важких металів. Нерідко ураження нирок лікарі визначають при зловживанні спиртними напоями.

Симптоми

Розрізняють кілька видів нефриту: гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит, променеве ураження нирок. Окремою нозологією є апостематозний нефрит. Існують загальні симптоми для всіх цих захворювань.

Пацієнт скаржиться на загальну слабкість, нездужання, головний біль, втрату апетиту, сухість у роті. Хоч пацієнти і пред’являють скарги на сильне почуття спраги і збільшення обсягу споживаної рідини, але кількість виділюваної сечі зменшується. Також характерними симптомами для цієї патології є тягнуть, ниючі болі в області проекції нирок та генералізовані набряки. При важкій формі захворювання набряки можуть проявлятися у вигляді анасарки, гідроторакс, гидроперикарда або асциту.

Гострий нефрит починається бурхливо, зазвичай через 2-3 тижні після перенесеної стафілококової інфекції. Для нього характерна висока температура, відчуття ознобу і підвищене потовиділення. А ось хронічний нефрит протікає зі слабко вираженою симптоматикою, має фази ремісії і загострення.

Гломерулонефрит

Це запальне захворювання нирок обумовлено аутоімунним ураженням клубочкового апарату нирок частіше двостороннім. Для нього характерна тріада синдромів: набряковий, нефрітіческій і гіпертензивний.

Пацієнт скаржиться на появу набряків, які мають більш виражений характер вранці, відразу після пробудження. Відзначається підйом діастолічного артеріального тиску. В загальному аналізі сечі виявляється велика кількість білка та еритроцитів.

Пієлонефрит

При цьому виді захворювання запальний процес зачіпає канальці нирок. Він може бути як одностороннім, так і двостороннім. І, як і гломерулонефрит, поділяється на гостру і хронічну форму.

Клінічні симптоми такі ж, як при будь-якому типовому запальному процесі. Пацієнт скаржиться на загальну слабкість і нездужання, головний біль. Також наголошується нерізкий, тягучий, ниючий біль в поперековій області і фебрильна температура.

В загальному аналізі сечі (велика кількість лейкоцитів, а еритроцити зустрічаються одинично.

Інтерстиціальний нефрит

Процес ураження ниркової паренхіми неінфекційної природи називається інтерстиціальним нефритом. Локалізація запального процесу переважно у проміжній (інтерстиціальної тканини нирок. Це захворювання виникає на фоні прийому антибактеріальних препаратів, нестероїдних протизапальних засобів, сечогінних препаратів. У більшості випадків має хронічний характер.

Клінічно інтерстиціальний нефрит проявляється интоксикационним синдромом. Пацієнти можуть пред’являти додаткові скарги на виражений біль у м’язах, прояви алергічної реакції. Для гострого нефриту в перші дні захворювання не характерні набряки, порушення сечоутворення. Розвивається гостра ниркова недостатність, але при адекватному і своєчасному лікуванні цей процес звернемо.

Гнойничковий нефрит

Апостематозний нефрит відноситься до вторинних уражень нирок. При цій патології в тканині нирки виявляються ділянки гною, які гематогенним шляхом потрапили туди з вогнища, що знаходиться в іншому органі.

Для цього захворювання характерний гострий початок з підвищенням температури до 40. Захворювання швидко прогресує, з дуже вираженим интоксикационним синдромом.

Діагностичні методи

В першу чергу для діагностики захворювань нирок необхідно призначити загальний аналіз сечі аналіз сечі за Зимницьким або Нечипоренко. Для гломерулонефриту в загальному аналізі сечі характерно велика кількість еритроцитів, білка і підвищений питома вага і щільність сечі. Для пієлонефриту характерна лейкоцитурія, незначна еритроцитурія.

До додаткових методів дослідження можна віднести ультразвукове дослідження нирок, оглядову рентгенографію з внутрішньовенним контрастуванням. Також показовим є біохімічне дослідження крові.

Методи терапії

Лікування нефриту у першу чергу спрямоване на усунення етіологічного фактора. При апостематозному нефриті важливо санувати первинний осередок інфекції.

Лікування повинне проводитися в умовах спеціалізованого стаціонару. В умовах нефрологічного відділення пацієнту призначають палатний режим і спеціальну дієту. Важливо обмежити вживання кухонної солі і збільшити обсяг випивається рідини.

Лікування антибактеріальними засобами показано при інфекційній природі захворювання. Пацієнтам проводиться посів на чутливість збудника до антибіотиків з метою підібрати оптимальний препарат. Також призначають сечогінні засоби, препарати кальцію, в окремих випадках інгібітори АПФ за показаннями.

При неспроможності консервативних методів лікування пацієнтам призначають плазмаферез або гемосорбцію.