Пієлонефрит: симптоми і лікування

Симптоматика та лікування пієлонефриту

Пієлонефрит являє собою одно — або двосторонній запальний процес, викликаний інфекцією, що супроводжується пошкодженням ниркових мисок, чашечок і проміжній тканині. Захворювання проявляється різними загальними і місцевими симптомами.

Причини розвитку та провокуючі фактори

Ключова причина розвитку захворювання – це патогенні бактерії. Серед них провідне місце займає кишкова паличка, рідше – стафілококи, клебсієла, стрептококи та інші. Певну роль у розвитку хвороби можуть грати віруси та найпростіші.

Джерелом бактерій стає вогнище хронічної інфекції в організмі: карієс, цистит, хронічний тонзиліт, аднексит та інша патологія.

Зараження може відбутися при проведенні медичних маніпуляцій, таких як катетеризація сечового міхура, ретроградна пієлографія.

Бактерії проникають у тканини нирок кількома шляхами:

Важливе значення у виникненні пієлонефриту грають провокуючі фактори:

Пієлонефрит нирок у жінок зустрічається частіше, чим у чоловіків. Цьому сприяють гормональні перебудови під час вагітності та клімаксу, а також тривалий прийом оральних контрацептивів.

Різновиди хвороби

Виділяють гостру і хронічну форми хвороби. Крім цього, пієлонефрит поділяється на одно — або двосторонній, а також первинний або вторинний.

При вторинній формі захворювання розвивається на тлі наявних порушень у сечовивідних шляхах (камінь, звуження, аномалії розвитку) або інших органів. Первинний пієлонефрит не супроводжується попередніми захворюваннями.

Клінічна картина і симптоматика хвороби

Захворювання протікає в гострій і хронічній формах. Симптоматика залежить від форми пієлонефриту, стадії та індивідуальних особливостей пацієнта.

Гостра форма

Гострий пієлонефрит у дорослих може бути серозним або гнійним. Захворювання проявляється наступними симптомами:

Ознаки пієлонефриту у жінок проявляються дизуричними розладами (болю і почастішання кількості сечовипускань) при супутньому циститі. Це відбувається тому, що жіноча стать частіше страждає вторинним пієлонефритом і має в анамнезі проблеми з нижчого сечовивідних шляхів (цистит та ін).

Хронічна форма

Про хронічному пієлонефриті кажуть, коли протягом півроку не настає одужання від гострої форми хвороби.

Клінічна симптоматика хронічного пієлонефриту в період загострення нагадує гострий процес: підвищується температура, з’являються болі в області попереку і дизуричні розлади.

Поза загострення симптоматика хвороби мізерна. Пацієнта можуть турбувати неприємні відчуття в області нирок.

Про наявність захворювання свідчать лише зміни в аналізах сечі.

При прогресуванні процесу проявляється симптоматичне підвищення артеріального тиску, набряки, збільшується кількість сечі, що виділяється, з’являється сухість у роті і спрага.

Принципи діагностики

Для діагностики гострої форми важливе значення мають дані лабораторних показників загального аналізу сечі та крові:

Для діагностики складних випадків можуть використовувати УЗД, рентген-методи і ендоскопію.

Діагностика хронічного пієлонефриту враховує анамнез пацієнта. В загальному аналізі сечі поза загострення зміни показників і кольору сечі можуть бути відсутніми. Тому аналізи виконують кілька разів і різними методами (за Нечипоренко, за Коковському – Аддису та ін).

Використовують провокаційні тести з преднізолоном, а також УЗД та радіоізотопні методи дослідження, де проявляється характерна картина хвороби.

Підходи до терапії

Пацієнтів та їх близьких цікавить, як лікувати пієлонефрит, щоб позбутися від нього за короткий термін. Гостру форму хвороби можна вилікувати в стаціонарі, де пацієнтам пропонують певну дієту і режим:

Основою лікування є антибіотикотерапія з врахуванням чутливості збудника. Ці дані визначають на підставі бактеріологічного посіву сечі.

Терапія триває стільки, скільки часу буде потрібно для нормалізації температури і показників аналізів.

Крім антибіотиків використовують сульфаніламідні препарати та засоби нітрофуранового ряду.

При тривалій терапії антибіотиками призначають препарати слакто — і біфідобактеріями, вітаміни С і групи В. Якщо існують проблеми, які перешкоджають току сечі (камінь, стриктура), то їх усувають хірургічним шляхом.

Хронічний пієлонефрит у період загострення лікується так само, як гострий. У проміжках між медикаментозним лікуванням використовують природні діуретики (кавуни, дині, відвари лікарських трав). При ускладненнях у вигляді гіпертензії призначають препарати, що знижують тиск, і сечогінні засоби.

При наявності супутніх патологій, які підтримують запальний процес у нирках, проводять хірургічне втручання. Вилікувати хронічний процес неможливо, але вдається перевести його в стан тривалої ремісії, при якій він практично не турбує пацієнта.

Лікування пієлонефриту будинку

Лікування пієлонефриту в домашніх умовах у дорослих проводиться в стадію одужання або під час ремісії при хронічному процесі. Принципи такого лікування базуються на дотримання питного режиму і дієти.

Рекомендують дотримуватися дієти, що містить продукти з природними сечогінними властивостями: кавун, диня, огірок та ін. Харчування повинно бути висококалорійним і різноманітним. Слід уникати пряних, гострих і смажених страв.

Приймають відвари лікарських трав, які мають антисептичну дію та благотворно впливають на нирки: березові бруньки, мучниця, брусничний лист, шипшина, хвощ польовий, чистотіл.

Важливе місце займає санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, де пацієнти можуть приймати мінеральні води у великій кількості. Це сприяє зменшенню запалення і вимивання з нирок і сечоводів бактерій, слизу і дрібних каменів.

Лікування гострого та хронічного пієлонефриту повинно проходити під постійним медичним контролем. Захворювання може викликати важкі ускладнення і призвести до летального кінця.