Пієлонефрит у дітей: причини, особливості перебігу та профілактики

Причини, симптоми та лікування пієлонефриту у дітей

Невблаганна статистика свідчить, що половина пієлонефритів, діагностованих серед дорослого населення, починається в дитячому віці. До цього захворювання схильні не тільки дорослі, але і діти, в тому числі і немовлята.

 

Що таке пієлонефрит?

Перш за все, треба розібратися і чітко усвідомити, що таке пієлонефрит. Це патологія, в основі якої лежить бактеріальне ураження тканин нирки, чашково-лоханочного комплексу, канальцевої системи.

Мікробами, безпосередньо викликають запалення в сечовивідної системі, вважаються бактерії кишечника, що підтверджується бакпосевами сечі. Не останню роль в активізації цих збудників грають вірусні інфекції, тому ускладненнями перенесених ГРВІ нерідко стають пієлонефрити. Ще одним частим джерелом бактерій є захворювання статевих органів: вульвіти і вульвовагініти бактеріального або грибкового походження.

Які механізми розвитку хвороби?

На сучасному етапі, завдяки стрімкому розвитку медичних технологій, вдалося довести, що в основі розвитку пієлонефриту у дітей і дорослих лежать вроджені порушення правильного відтоку сечі. Ні для кого не секрет, що струм сечі йде зверху вниз від нирок через сечоводи, сечовий міхур і, нарешті, в сечовипускальний канал. Однак мікроби, як з’ясувалося, потрапляють у нирки знизу вгору. Пояснення цьому феномену дано у вигляді теорії про так званих рефлюксах.

Загадковий рефлюкс

Це такий стан організму, а точніше, сечовивідних шляхів, при якому порушується правильне переміщення сечі у низхідному напрямку. Визначається рефлюкс за допомогою рентген-дослідження з контрастом і виглядає на знімках, як закид контрасту в вищерозміщені відділи системи відведення сечі, що супроводжується розширенням чашки, миски або сечоводу.

Причини рефлюксу:

  1. Анатомічні вроджені вади розвитку (подвоєння сечоводу, розташування в нетиповому місці та ін).
  2. Перенесена раніше хронічна інфекція сечовивідних шляхів (наприклад, цистит).
  3. Порушення регуляції нервової системою тонусу сечоводу і сечового міхура, які мають м’язову стінку. Це стан частіше називають «нейрогенний сечовий міхур». Проявляється він нетриманням сечі, її підтіканням, сильними нестримними позивами в туалет.

Пошкодження нирок внаслідок інших причин

Хронічний пієлонефрит у дітей розвивається на тлі інших факторів:

  1. Хронічні запальні захворювання серед членів сім’ї дитини. Особливо це стосується матері. Так, за даними вітчизняних дослідників, у половини дітей, матері яких перенесли під час вагітності пієлонефрит, виділені одні і ті ж віруси, що мають серед своїх властивостей вплив на нирки.
  2. Лікарські ураження нирок, наприклад, при передозуванні вітаміну D.
  3. Дизметаболическая нефропатія. При цьому стані через порушення проникності канальців органу в сечу надходять солі.
За темою:  Впливає чи купити на потенцію? Вся правда про харчові добавки

Первинним захворювання вважається в тому випадку, якщо воно розвивається на тлі ослаблення імунного захисту або інфекції.

Вторинний хронічний процес у дітей, який розвинувся на фоні вроджених вад розвитку, аномалій розташування нирок або сечоводів, а також рефлюксів.

Як проявляється пієлонефрит

Ознаки пієлонефриту у дітей варіюють залежно від віку, статевої приналежності. Різноманітність клінічних симптомів, особливості скарг, поведінки, вираженості токсичних проявів бактеріальної інфекції мають відмінності у дітей старшого віку і немовлят.

Гострий пієлонефрит у дітей шкільного віку проявляється больовим синдромом. Пацієнти скаржаться на тягнучі тупі болі в животі або попереку, які можуть посилюватися при зміні положення тіла, стрибках, а зменшуватися після використання грілки. У цієї категорії хворих переважають дівчатка.

Сеча часто мутна, з неприємним запахом. В загальному стані присутні симптоми будь-якого запального процесу в організмі:

  • висока температура;
  • головні болі;
  • млявість і слабкість.
  • Скарги на різкі болісні позиви до сечовипускання, збільшення нічних позивів в туалет, печіння. Набряків, підвищення тиску, як при гломерулонефриті, немає.

    При обмацуванні і постукуванні в області попереку в проекції нирок у пацієнта болючість посилюється.

    В загальному аналізі крові зазвичай знаходять зміни, характерні для інфекційного захворювання: збільшення числа лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів. При общеклиническом аналізі сечі в осаді знаходять велику кількість лейкоцитів, клітини епітелію, в помірній кількості еритроцити, бактерії.

    Особливості у дітей раннього віку

    У новонароджених і немовлят, які ще не в змозі скаржитися, спостерігаються загальні симптоми нездоров’я:

  • слабкість;
  • млявість;
  • занепокоєння;
  • висока температура.
  • У малюків хвороба часто розвивається стрімко, з розвитком порушень обміну речовин, зневодненням та ураженням нервової системи. При хронічному пієлонефриті клінічна картина виражена помірно і проявляється зниженням апетиту, відставанням у розвитку, незначним підвищенням температури.

    Пиелонефрит у детей: причини, особенности течения и профилактики

    Хронічний пієлонефрит у дітей старшого віку протікає з ознаками помірної інтоксикації у вигляді млявості, слабкості, втрати інтересу до навколишнього, зниження апетиту. Болі в животі неясної локалізації відходять на другий план. У половини дітей з діагнозом хронічний пієлонефрит виявляються вогнища хронічної інфекції: тонзиліти, аденоїдити, вульвовагініти, холецистити.

    За темою:  Лікування: запалення крайньої плоті у дитини

    Діагностичне обстеження

    Переслідує мети підтвердження діагнозу і виключення інших ниркових хвороб зі схожими клінічними симптомами.

    1. Загальноклінічні аналізи сечі роблять кілька днів поспіль. Якщо вони не прояснюють ситуацію, то призначають дослідження сечі за Нечипоренком і розраховують кількість виділених лейкоцитів і еритроцитів у 1 мл сечі. У новонароджених для збору сечі треба використовувати стерильні спеціальні сечоприймачі.
    2. Мікробіологічні посіви на живильні середовища для визначення конкретного збудника і його чутливості до антибіотиків.
    3. Визначення функціональної активності нирок. Використовують проби Зимницьким і Реберга, які визначають, наскільки нирка здатна правильно відфільтрувати і утворювати, в кінцевому підсумку, «правильну» сечу.
    4. Аналіз крові з вени. Це біохімічне дослідження крові, що дозволяє визначити деякі маркери запалення і рівень утримання ряду білків, кількість яких може змінюватися при пієлонефриті.
    5. Ультразвукове обстеження.
    6. Рентгенологічні дослідження. Зазвичай проводиться внутрішньовенна урографія з введенням контрасту, що дозволяє оцінити роботу нирок, наявність рефлюксів та вроджених вад.

    Як лікувати?

    При гострому пієлонефриті або загостренні хронічного рекомендується госпіталізація в стаціонар. У період найбільш важких проявів і високої температури призначається строгий постільний режим.

    Дієта при пієлонефриті у дітей призначається з першого дня. Рекомендуються овочі і фрукти, збільшують кількість сечі: дині, кабачки, кавун. Бажана молочно-рослинна їжа з помірним обмеженням білка та солей. Меню уточнюють залежно від складу солей в сечовому осаді. Збільшення сечовиділення сприяють морси, компоти і соки. Корисні мінеральні води типу боржомі або арзні.

    При сильних болях у попереку призначають спазмолітики (Но-шпу, Папаверин).

    Так як причиною пієлонефритів все-таки є мікроорганізми, то на перший план в тривалому лікуванні захворювання виходить антибактеріальна терапія. Попередньо бажано отримати результати аналізів на чутливість збудників до антибіотиків. Зазвичай призначають ліки внутрішньовенно або внутрішньом’язово, до зникнення температури.

    Трапляється так, що в ході терапії препарати доводиться міняти. Широко використовуються препарати інших груп, що володіють антибактеріальною активністю (сульфаніламіди, нітрофурани, фторхінолони). У будь-якому випадку підбирає схеми і терміни лікування виключно лікар. Після закінчення основного курсу призначають лікарські засоби для прийому всередину протягом декількох місяців.

    Сестринський процес

    Догляд за хворою дитиною в стаціонарі здійснюється підготовлені, професійні медичні сестри. Сестринський процес включає:

    1. Спостереження за пацієнтом упродовж доби, з контролем частоти сечовипускання, об’єму сечі, температури тіла, своєчасним інформуванням лікаря про стан пацієнта, особливо це стосується малюків.
    2. Дотримання постільного режиму в період лихоманки, заходи по зниженню високої температури. Відстежуються симптоми пієлонефриту у дітей.
    3. Організацію комфортного перебування дітей у відділенні, контроль за відвідуванням шкільних занять, організованих у дитячій лікарні, дотримання «тихої години» і лікувально-охоронного режиму в цілому.
    4. Контроль дотримання правил особистої гігієни дитиною.
    5. Дотримання рекомендованої дієти і продуктів, який дитині передають родичі. Виняток копченостей, ковбас, тваринних жирів.
    За темою:  Лікування варикоцеле у чоловіків: чи можливо обійтись без операції?

    Природа на сторожі

    Особливе місце в лікуванні захворювань сечовивідних шляхів займає фітотерапія. Дітям призначають лікарські трави у вигляді зборів, які можна вживати у вигляді настою, як чай:

  • сечогінні: кріп, шипшина, селера, оман;
  • покращують нирковий кровотік: спаржа, овес;
  • руйнують камені: кавун, брусниця, суниця, петрушка, хвощ польовий;
  • мають властивості антисептиків: звіробій, шавлія, подорожник, ромашка, мучниця;
  • багаті вітамінами: чорна смородина, кропива, чорниця, горобина, брусниця.
  • Обов’язкова в комплексному лікуванні пієлонефриту санація (лікування) вогнищ хронічної інфекції (карієс, тонзиліт).

    Після завершення курсу терапії дітей беруть на диспансерне спостереження. Протягом року контрольні огляди проводяться раз в місяць з попереднім контролем складу сечі. Обмежуються заняття спортом. Після стихання загострення можливо вирішення питання про призначення санаторно-курортного лікування.

    Профілактика пієлонефриту у дітей починається з внутрішньоутробного періоду. Майбутня мама повинна ретельно стежити за своїм станом і режимом, правильно харчуватися, уникати інфекційних захворювань. Для попередження загострень або переходу гострого процесу в хронічний слід прислухатися до рекомендацій лікуючого лікаря і дотримуватися дієти, уникати переохолодження, лікувати вогнища повільних інфекцій. Особливої уваги потребує вторинний пієлонефрит, так як у дітей з вродженими вадами чи рефлюксами може встати питання про необхідність оперативної корекції цих станів.

    MAXCACHE: 0.54MB/0.01259 sec