Пухлина сечового міхура у чоловіків: діагностика та способи лікування
Діагностика та лікування пухлин сечового міхура у чоловіків
Новоутворення сечового міхура являють собою злоякісні та доброякісні пухлини, локалізовані всередині органу чи з його зовнішнього боку. У чоловіків (переважно подолали п’ятдесятирічний кордон) патологія виявляється в середньому в чотири рази частіше, чим у жінок.
Причини розвитку хвороби невідомі. Імовірно ризик новоутворень збільшують наступні фактори:
куріння;
рідке випорожнення сечового міхура;
стриктура уретри;
хронічні патології сечового міхура;
тривалий контакт з аніліновими барвниками або ароматичними амінами;
участь у виробничих процесах хімічної, гумової, взуттєвої або паперовій промисловості
гіперплазія простати.
75-80 % від усіх виявлених новоутворень сечового міхура складають злоякісні пухлини, до числа яких відносяться:
рак (переважно папілярний і инфильтрующий) – на нього припадає до 95 % злоякісних пухлин;
саркоми;
атипова папілярна епителома;
хоріонепітеліома.
Також діагностують такі доброякісні новоутворення:
папіломи;
поліпи;
фіброми;
міоми;
гемангіоми;
фибромиксоми;
невриноми.
До 95 % діагностованих пухлин — епітеліальні.
Поділ новоутворень на доброякісні і злоякісні досить умовно, оскільки найчастіше вони являють собою стадії одній і тій же патології.
Симптоми новоутворень сечового міхура
Як правило, на ранніх стадіях пухлини ніяк себе не проявляють. Симптоми, помітні без спеціального дослідження, можуть вказувати на занедбаний стан патології. З цієї причини такі ознаки вказують на необхідність якнайшвидшого обстеження:
гематурія — кров у сечі може бути присутнім в мікроскопічних дозах (тоді її виявляють в ході лабораторних досліджень) або ж бути добре помітною неозброєним оком. Виділення можуть відбуватися одноразово, періодично або постійно;
утруднене сечовипускання, затримка сечі – згорнулася кров може закупорити сечовивідні шляхи і перешкодити спорожнення сечового міхура. Як варіант, симптом проявляється, якщо новоутворення частково або повністю закупорило сечівник;
біль в промежині або над лобком – дискомфорт посилюється до завершення сечовипускання;
прискорені позиви до сечовипускання;
ниркова недостатність, гідронефроз виникають, коли пухлина перекриває сечовід;
інфекції сечостатевої системи – патологія може призвести до утворення виразок на стінці сечового міхура. При запальних процесах сеча набуває характерний різкий запах, з-за виводящегося гною змінюється колір урини;
Ознаки новоутворень сечового міхура виявляються переважно на пізніх стадіях хвороби. Спостерігається симптоматика схожа з ознаками інших патологій. В окремих випадках ретельну діагностику помилково не проводять, за допомогою оздоровчих процедур усувають не самі новоутворення, а їх наслідки. Аналогічна ситуація може скластися, якщо пацієнт не звертається за кваліфікованою медичною допомогою і займається самолікуванням.
Діагностика новоутворень сечового міхура передбачає такі процедури:
цистографію;
ендоскопічну біопсію з морфологічним дослідженням біоптату;
цистоскопію;
комп’ютерну томографію;
УЗД сечового міхура;
екскреторну урографію;
аналізи крові і сечі.
Оскільки результати перерахованих методів не завжди інформативні при виявленні і лікуванні новоутворень сечового міхура, точну клінічну картину можна отримати, лише зіставивши дані декількох досліджень. Зокрема, похибка комп’ютерної томографії може досягати 50 %.
При діагностиці визначають наявність захворювання, вид новоутворення і стадію патології. Якщо подальше лікування передбачає хірургічне втручання, в окремих випадках додатково виявляють точну локалізацію пухлини.
Рак сечового міхура проходить наступні стадії:
Т1 – ракові клітини проникли в підслизовий шар;
Т2 – інвазія торкнулася поверхня м’язового шару;
Т3 – ракові клітини проникли глибоко в м’язи цього органу;
Т4 – патологічні процеси почалися в тазовій клітковині, прилеглих органах;
Лікувальні процедури проводять в залежності від характеру і стадії патології:
папіломи і поліпи видаляють за допомогою операційної цистоскопії з електрокоагуляцією або трансуретральной електрорезекцией. Після процедури у сечовий міхур вводять катетер на строк до 5 діб. При необхідності призначають антибіотики та анестетики;
якщо доброякісна пухлина призвела до виразкового ураження або патологія торкнулася сполучні тканини, проводять відкриту операцію на сечовому міхурі;
зростання злоякісних новоутворень пригнічують допомогою хіміотерапії та опромінення, їх видаляють за допомогою трансуретральной резекції або ж проводять радикальну цистектомію — повне видалення сечового міхура.
При доброякісних пухлинах прогноз в цілому сприятливий, але існує ймовірність переродження в злоякісне новоутворення. Протягом одного року після лікування кожні 4 місяці проводять цистоскопію. Протягом наступних 3 років потрібна щорічна діагностика.
Після радикальної цистектомії додатково вирішують задачу відведення урини, що можна зробити трьома способами:
провести уретерокутанеостомию – сеча виводиться постійно і накопичується в мочеприемнике. Спосіб вважається найменш кращим, оскільки негативно позначається на якості життя пацієнта;
вивести сечоводи в кишечник;
утворити кишковий сечовий міхур, при цьому спорожнення відбувається звичним способом.
Прогноз при лікуванні злоякісних пухлин залежить від виду та стадії патології, а також використовуваної терапевтичної методики:
протягом 5 років після цистектомії виживаність становить 50 %;
на стадіях раку Т1-2 п’ятирічна виживаність досягає 80 %, Т3-4 – 30 %;
способи відведення сечі впливають на подальший розвиток смертельних ускладнень – обструкції кишечника і місцевого інфікування. Приміром, якщо урина відводиться в ізольований сегмент клубової кишки, на протязі першого року після операції виживає до 84 % пацієнтів, а після 15 років – до 54 %.
Після лікування проводять регулярне обстеження пацієнта і усувають умови, що сприяють рецидиву. Так, чоловік повинен відмовитися від куріння і змінити професію, якщо раніше він працював на шкідливому виробництві.
