Сечокам’яна хвороба: причини, симптоми і лікування

Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба (синонім – уролітіаз) – захворювання, пов’язане з порушенням метаболізму в організмі. В результаті розвитку хвороби в органах людей утворюються камені (конкременти). При сечокам’яної хвороби уражаються нирки, сечовий канал, сечовий міхур, сечоводи. Уролітіаз може супроводжуватися єдиним каменем або безліччю утворень (до 5 тисяч одиниць). Розміри конкрементів коливаються від 1 міліметра до 10 сантиметрів і більш, а маса може досягати кілограма.

 

Причини хвороби

Сечокам’яна хвороба – багатофакторне захворювання, в основі якого лежать різноманітні механізми та хімічні форми. З точки зору хімічного складу виділяють кілька видів каменів – оксалати, фосфати, урати та інші.

Конкременти утворюються у результаті порушень метаболізму. Коли в аналізі крові виявляються високі показники сечової кислоти, язик йде про гіперурикемії. В аналізах сечі підвищені показники деяких речовин означають:

  • гипероксалурия – оксалатні солі;
  • гиперурикурия – сечова кислота;
  • гіперкальціурія – солі кальцію;
  • гиперфосфатурия – фосфатні солі.
  • Зміна кислотності урини також відноситься до метаболічних порушень.

    Сечокам’яна хвороба класифікується за такими ознаками:

  • екзогенні причини;
  • ендогенні причини.
  • Фактори екзогенної природи

  • клімат;
  • характеристики грунту;
  • хімічні компоненти води;
  • навколишня флора;
  • характер раціону;
  • побутові та трудові умови.
  • Надмірно калорійний раціон, споживання зайвої кількості білка, кальцію, аскорбінової і щавлевої кислоти при недостатній кількості вітамінів A і групи B, – важливі фактори, що призводять до розвитку хвороби.

    Ендогенні фактори

  • інфекції;
  • хвороби, пов’язані з метаболізмом;
  • недолік, відсутність або висока активність деяких ферментів;
  • травми або хвороби, в результаті яких хворий довго був обмежений в рухливості;
  • хвороби травної системи, жовчних шляхів і печінки;
  • генетичний фактор.
  • Екзогенні та ендогенні причини сечокам’яної хвороби можуть поєднуватися. Головною причиною хвороби вважається вроджена схильність. Однак при відсутності розташовують до розвитку хвороби факторів в житті людини, хвороби можна уникнути.

    У походженні уролітіазу має значення статева приналежність і вік людей. Чоловіки хворіють утричі частіше жінок. Однак коралоподібні конкременти більш поширені у жінок. Найбільш вразливий вік для виникнення уролітіазу – між 20 і 55 роками. У чоловіків літнього віку, як і у дітей, первинне виявлення трапляється рідко.

    Крім екзогенних та ендогенних впливів, мають значущість локальна патологія (звужений сечовий шлях, додаткові судини, аномалії розвитку).

    Симптоми хвороби

    Сечокам’яна хвороба асоціюється з наступними симптомами:

  • больовий синдром;
  • нудота, блювання під час коліки;
  • кров і гній в сечі;
  • утруднене сечовипускання;
  • мимовільне відходження конкременту.
  • Головний симптом сечокам’яної хвороби – больовий синдром в районі попереку. Біль буває тупий і гострий, епізодичною або перманентною. Сила і локалізація болю залежить від розташування і розмірів конкременту, характеру обструкції і параметрів сечових шляхів конкретного хворого.

    При переміщенні конкрементів в нижню область сечоводу біль проявляється у паху, у чоловіків – в яєчку, пенісі, у жінок – на статевих губах. Великі нерухомі камені провокують тупу, зазвичай постійний біль у попереку.

    За темою:  Молочниця після прийому антибіотиків: лікування та профілактика

    Маленькі конкременти мігрують і нагадують про себе нирковими коліками. Причина симптому – в порушеному відтік урини. Стан проявляється через напади болю і виникає після фізичного навантаження, різкого руху, рясного пиття та споживання алкоголю. Біль може мати нестерпний характер і тривати годинами або навіть цілодобово. Під час нападу хворого морозить, збільшується число лейкоцитів і температура.

    Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Зверніть увагу: сечокам’яна хвороба в дитячому віці не обов’язково характеризується перерахованими вище симптомами.

    Особливості болю в залежності від локалізації каменів

    1. При утвореннях в нирковій чашечці біль тупа і періодична.
    2. При конкрементах в балії нирки характерна сильна біль нижче 12 ребра, що передається в область живота. Біль постійна, а її інтенсивність – від тупий до гострою.
    3. Конкременти верхньої та середньої області сечоводу. Характерна гостра та інтенсивна біль в районі попереку. При пересуванні каменя по сечоводу біль зростає, але не носить перманентного характеру. Якщо освіта мало рухається, біль не такий інтенсивний. Якщо конкремент знаходиться вгорі сечоводу, біль передається в бічні частини живота, якщо камінь в середині органу – в клубову область.
    4. Якщо конкремент розташований внизу сечоводу, у чоловіків біль передається в мошонку, у жінок – в вульву.
    5. Якщо камінь знаходиться в районі виходу з сечового міхура, симптоматика нагадує гострий перебіг простатиту, уретриту або циститу. У чоловіків і жінок біль поширюється на область вище лобка, спостерігаються часті позиви, але при цьому утруднене сечовипускання, кров у сечі. Додатковий симптом у чоловіків – біль у ділянці зовнішнього отвору уретри.
    6. Якщо конкременти розташовані у сечовому міхурі, характерна біль в нижній частині живота над лобком. Больовий синдром виникає, коли хворий мочиться, або при фізичних навантаженнях, передаючись на промежину і статеві органи. Характерні часті сечовипускання, причому можливі раптові переривання струменя (при відчутті, що сечовий міхур не порожній).

    Зверніть увагу: у більшості людей камені з’являються в одній нирці, проте часом захворювання поширюється на обидві нирки.

    Мочекаменная болезнь: причини, симптоми и лечение

    Ознаки захворювання

    Сечокам’яна хвороба за своїми симптомами іноді схожа з проявами інших захворювань. Тому лікар повинен виключити такі стани, як гострий апендицит, камені в жовчному міхурі, виразку, а у жінок – вагітність.

    Для постановки діагнозу лікар може зробити наступне:

  • огляд пацієнта;
  • вивчення анамнезу;
  • візуалізацію каменів (ультразвукове дослідження, урографію, комп’ютерну томографію);
  • лабораторні дослідження (загальний і біохімічний аналізи крові і сечі та аналіз рН урини);
  • посів на стерильність і з’ясування чутливості до антибіотиків;
  • аналіз конкременту;
  • радіоізотопні та біохімічні дослідження ниркової функціональності;
  • визначення конкрементів за томографічної щільності;
  • пневмопиелография, уретеропієлоскопія;
  • навантажувальні проби з хлоридом амонію і кальцієм.
  • За темою:  Бородавки на члені: чи небезпечно це?

    Лікування уролітіазу

    Лікування сечокам’яної хвороби здійснюється консервативним і хірургічним. Лікування базується на двох принципах: дроблення і видалення каменя (або обидві дії), і оптимізація метаболізму.

    Терапевтичні заходи включають: коригування мікроциркуляції в нирках, налагодження правильного питного режиму, очищення сечових шляхів, дієту, фізіотерапію, лікування на курортах і в санаторіях.

    Хірургічне і медикаментозне лікування

    На підставі діагностичних даних лікар вибирає методи, якими буде лікувати пацієнта.

    Перелік методик з видалення конкрементів з організму:

  • консервативна терапія в розрахунку на самостійне відходження утворень;
  • купірування симптомів при ниркових коліках;
  • хірургічне видалення конкрементів або всієї нирки;
  • розчинення каменів за допомогою лікарських препаратів;
  • «місцевий» розчинення, коли до каменя підводиться розчинюючий лікарський препарат;
  • видалення опустилися в сечовід конкрементів;
  • черезшкірне видалення;
  • видалення через сечовивідні шляхи;
  • дистанційна літотрипсія.
  • Зазначені методи не конкурують між собою, інколи можуть застосовуватись по черзі або доповнювати один одного. Пріоритет віддається малотравматичним і малоінвазивних методик – дистанційної літотрипсії, нефролитотрипсии, уретерореноскопии.

    Дієта

    Харчування і пиття оптимізуються відповідно до задач лікування:

  • випивати потрібно не менше двох літрів рідини щодня;
  • обмежується споживання тваринного білка, солі, кальцію, пуринів, щавлевої кислоти;
  • рекомендується споживання їжі, що містить багато клітковини.
  • Фізіотерапія

    У комплексному консервативному лікуванні використовується кілька фізіотерапевтичних методик:

  • ультразвукове лікування;
  • лазерна терапія;
  • лікування високочастотним магнітним полем;
  • антиимпульс-терапія;
  • СМТ-терапія (синусоїдальні модульовані струми).
  • Лікування на курортах і в санаторіях

    Санаторно-курортна терапія призначається як відновне захід після видалення або виходу конкрементів, а також при їх присутності. В останньому випадку лікування дає надію на самостійний вихід каменів під впливом мінеральних вод.

    Якщо хвороба пов’язана з кислотністю сечі і оксалатами, пацієнтам рекомендується пити слабо мінералізовані лужні води. При кальцій-оксалатной формі також показаний відпочинок в Трускавці, мінеральні води якого відрізняються малою мінералізацією і слабкою кислотністю. При лікуванні потрібно дотримуватись рекомендацій лікаря щодо доз і складу мінеральних вод.

    Лікування медикаментозними препаратами

    При лікуванні лікарськими препаратами переслідуються такі цілі:

  • попередження повторних утворень;
  • профілактика збільшення каміння;
  • розчинення конкрементів.
  • Іноді може проводитися поетапне лікування сечокам’яної хвороби: якщо дієта не дає результату, застосовуються лікарські препарати. Виходячи з характеру порушення метаболізму доктор прописує відповідні препарати:

  • Блемарен та Алопуринол (сечокислі конкременти);
  • магнію оксид, Блемарен, Гіпотіазид, піридоксин (кальцій-оксалатні конкременти);
  • метіонін, борна кислота, Гіпотіазид, фітопрепарати, антибактеріальні препарати, магнію оксид (кальцій-фосфатні конкременти);
  • аскорбінова кислота, Блемарен, пеніциламін (цистинові конкременти).
  • Строки прийому препаратів залежать від форми, в якій розвивається сечокам’яна хвороба, та встановлюються лікарем.

    Ускладнення

    Тривале існування конкременту без самостійного виведення веде до наростаючого порушення функції нирки і сечових шляхів. Крайній варіант – загибель самої нирки.
    Мочекаменная болезнь: причини, симптоми и лечение
    Поширені ускладнення уролітіазу:

    1. Запалення в нирці і місце розташування конкременту (пієлонефрит, цистит). При негативних впливах на організм процес може набути гостру форму.
    2. Пієлонефрит в гострій стадії здатний ускладнюватися апостематозним пієлонефритом, паранефритом, абсцесом і некроз нирки.
    3. Піонефроз – термінальна стадія пієлонефриту. В результаті нирка перетворюється в орган, наповнений брак тканинами, гноєм і уриною.
    4. Хронічна ниркова недостатність, нефросклероз.
    5. Анемія, що виникає із-за гематурії хронічного характеру, а також порушеною здатності нирок до кровотворенню.
    6. Іноді спостерігається гостра ниркова недостатність
    7. Гостра затримка сечі.
    За темою:  Болить головка члена: захворювання і лікування

    Профілактика

    Профілактичні заходи диктуються необхідністю поліпшити метаболізм. Тривалість, інтенсивність і кількість профілактичних курсів призначаються індивідуально.

    Відзначено, що при відсутності профілактичних процедур у 50% пацієнтів сечокам’яна хвороба виникає повторно протягом найближчих 5 років.

    Рекомендований спосіб життя:

    1. Помірна фізична активність, але без надмірної перенапруги.
    2. У разі зайвої ваги – обмеження калорійності їжі.
    3. Відмова від прийому алкоголю.
    4. Уникання стресів.

    Режим харчування і пиття:

    1. Збільшення споживання рідини. Конкременти частіше утворюються в більш щільною сечі. Інтенсивне сечовиділення сприяє виходу дрібних частинок і піску з організму. Норма діурезу – не менше двох літрів урини щодоби.
    2. При кальцій-оксалатной формі потрібно підвищити споживання кальцію, так як він знижує виділення оксалатів. Невелика кількості кальцію прискорює всмоктування оксалатів.
    3. Рекомендується відмовитися від фруктів і овочів, насичених оксалатами. Включити в раціон продукти з клітковиною.
    4. Виведенню з організму оксалатів сприяють вітаміни C і D. Однак вживання більше 4 грамів аскорбінової кислоти сприяє ендогенного метаболізму вітаміну C в щавлеву кислоту.
    5. Кількість тваринного білка слід обмежити 1 грамом на кілограм ваги пацієнта в день.
    6. Застосування ортофосфатів знижує всмоктування і виведення кальцію, збільшуючи при цьому виведення цитрату і пірофосфату, в результаті чого зростає інгібіторна активність урини. При цьому дані елементи неприпустимі при інфікуванні сечовивідної системи.
    7. Вживання лужної цитрату уповільнює кристалізацію, зростання та агрегацію конкрементів.
    8. Також уповільнюють утворення кристалів глікозаміноглікани.
    9. Магній використовується в цілях профілактики при кальцій-оксалатних конкрементах. Магній призначається тільки в комбінації з цитратами.

    Висновок

    Сечокам’яна хвороба – серйозне захворювання з потенційно далекосяжними наслідками для всього організму. Тому при виявленні перших симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря для проведення обстеження і, якщо необхідно, провести лікування.

    MAXCACHE: 0.54MB/0.01063 sec