Статевий сифіліс: шляхи зараження, симптоми і лікування
Причини і симптоми статевого сифілісу
Статевий сифіліс зустрічається часто в медичній практиці. Патологія передається переважно від одного сексуального партнера другого, проте можливі й інші шляхи передачі. Прикладом є використання загальних рушників або інших аксесуарів для особистої гігієни. Потрібно робити кроки, які дозволять запобігти зараженню і розвиток патології. Якщо пацієнт виявив у себе прояви хвороби, то звертатися до лікаря потрібно негайно.
Збудник та шляхи зараження
Призводить до розвитку сифілісу бактерія бліда трепонема. Названий мікроорганізм виживає при температурі 37°C, що можна вважати дивовижною характеристикою. Наявність у середовищі, в якій міститься бактерія, інших значень температур призводить або до загибелі, або до затримки розвитку цього мікроба.
Бактерія добре адаптувалася до життя в тілі пацієнта. Незважаючи на те, що протягом багатьох років вона проходила з допомогою засобів пеніцилінового ряду, зберегла чутливість до подібних ліків. Тому для лікування сифілісу застосовують засоби з вказаної групи.
Так як загибель блідої трепонеми відбувається поза тіла носія, то і передача можлива через кров або сексуальний контакт. З цієї причини сифіліс статевих органів відноситься до групи хвороб, які передаються останнім із зазначених шляхів.
Випадки побутового зараження рідкісні, але вони зустрічаються. Це відбувається при тісному контакті з інфікованим пацієнтом, якщо в останнього є відкриті рани, виразки або інші пошкодження на поверхні шкіри. Однак такі хворі, якщо лікування було розпочато, не становлять загрози для здорових людей. Для цього хвора людина і його оточення повинні слідувати правилам безпеки.
Ще один спосіб передачі бактерії пов’язаний грудним вигодовуванням і пологами. Якщо вагітна жінка має названу патологію, то ймовірність передачі хвороби від матері до дитини дуже висока. З цієї причини жінки в положенні повинні уважно ставитися до свого здоров’я і займатися лікуванням сифілісу своєчасно.
Типи хвороби та її протягом
Попадання блідої трепонеми в організм людини означає початок розвитку патології. В цьому випадку починається інкубаційний період, який може тривати протягом декількох тижнів. Середнє значення тривалості цього періоду дорівнює 3 тижнів.
На цьому етапі клітини бактерії починають зростати, однак прояви названого процесу відсутні. Представлений період розвитку мікроорганізму дуже небезпечний, так як хворий не може визначити наявність хвороби, в результаті чого він стає переносником захворювання.
Через деякий час на місці, куди проникла інфекція, утворюється твердий шанкр. Це явище вказує на розвиток первинного етапу хвороби. Тривалість стадії становить 6 тижнів. Виділяють 2 періоди — серонегативний і серопозитивний. У першому випадку тести показують негативний результат навіть при наявності деяких характерних проявів. Через 3-4 тижні починається серопозитивний етап, під час якого тести показують позитивний результат, ставиться діагноз сифіліс.
Через 7 тижнів активізується імунна система пацієнта, що призводить до появи висипань на поверхні шкіри. В результаті патологія переходить у вторинну форму, при якій поширення інфекції призводить до ураження всього тіла: нервової системи, кісток і внутрішніх органів. Після зникнення висипу починається прихований період, при якому є ймовірність появи хвороби знову.
Захисна функція хворого починає слабшати, а якщо хворобу не лікувати, то імунітет істотно знижується. Це призводить до виникнення теоретичного характеру хвороби. Відбувається ураження внутрішніх органів, на шкірі з’являються гуми, які представлені м’якими пухлинами.
Раніше була поширена думка, що хворобу можна повністю усунути. Сучасні лікарі спростували подібне припущення. При наявності сильного імунітету зменшується кількість збудників, але інфекція не пропадає. Це призводить до того, що тести не показують наявність хвороби. Подібне сприймається багатьма пацієнтами за повне зцілення.
Симптоми
Інкубаційний період не проявляється ознаками, але в деяких випадках може з’явитися сильна слабкість і невелике нездужання. Подібні симптоми пацієнти приймають за просту втому і не надають їм значення.
Точно можна судити про розвиток патології після появи твердого шанкра на шкірі хворого. Подібні виразки є реакцією імунної системи на проникнення збудника. Це і є перші ознаки розвитку сифілісу. В результаті з’являється первинний тип хвороби. Шанкр може володіти нетиповим зовнішнім виглядом, що пов’язано з проникненням в нього інфекції. У деяких ситуаціях спостерігається набряк в області паху. Набрякле стан має безболісний характер. Крім того, змінюється відтінок шкіри.
Через певний час після утворення шанкра відбувається збільшення лімфовузлів. Вони мають щільний характер і болючі під час пальпації. На представленому етапі пацієнт відчуває слабкість, іноді піднімається температура тіла.
При вторинній формі з’являються невеликі висипання і крововиливи на поверхні шкіри. Такі утворення можуть переходити в кондиломи і становити небезпеку для оточуючих. Лімфовузли зберігають збільшені розміри, спостерігається підвищення температури тіла і є слабкість. Крім того, у пацієнта виникає кон’юнктивіт, кашель і нежить. Патологію складно визначити, так як іноді сифіліс не проявляється висипанням. Наявність інших ознак наводить хворого на висновок, що в нього звичайна застуда. Така помилка часто призводить до переходу хвороби в хронічну стадію.
Для третинної форми не завжди характерні прояви. Захворювання може розвиватися протягом кількох років, поступово вражаючи внутрішні органи. Сильно страждають від хвороби головний і спинний мозок, великі судини та аорти.
Діагностика та лікування
Наявність проявів на статевому члені чи інших місцях вимагає своєчасного звернення до лікаря. Захворювання має індивідуальний характер, тому кожен випадок зараження є особливим. Основним способом виявлення антитіл до збудника хвороби є ІФА — імуноферментний аналіз.
Раніше часто вдавалися до допомоги реакції Вассермана. Однак не всі способи виявлення можуть дати 100% гарантію, тому часом використовують кілька методик. Спільно з ІФА нерідко застосовують кардиолипиновий тест. При позитивних результатах пацієнту ставлять відповідний діагноз.
Лікування сифілісу здійснюється за допомогою засобів пеніцилінового ряду, так як бліда трепонема має високу чутливість до подібних ліків. Однак можуть вдаватися до допомоги застарілих способів, особливо при відсутності позитивних змін під час використання пеніцилінової групи. Прикладом такої методики є застосування засобів з миш’яком.
Виправдане підвищення температури хворого, якщо воно штучного характеру. Однак засоби пеніцилінового ряду рідко дають збій, тому застосування подібних методів не потрібно. Це пояснюється відсутністю захисту у блідої трепонеми, яка не сформувала стійкість до антибіотиків названої групи.
Пацієнтам важливо дотримуватися профілактичні заходи, що дозволить не допустити погіршення стану. Після виявлення блідої трепонеми і постановки діагнозу рекомендується повідомити своїх статевих партнерів за попередні кілька місяців.
Щоб уникнути появи сифілісу, важливо врахувати кілька правил. Так як патологія переважно поширюється статевим шляхом, то необхідно відмовитися від випадкових контактів. При близькості рекомендується використовувати тільки презервативи, так як оральні засоби контрацепції та інші пристосування можуть позбавити від небажаної вагітності, але не захистять від інфекцій.
Якщо потрібно перейти на оральні контрацептиви, то обов’язково потрібно пройти обстеження разом зі своїм партнером. Подібні аналізи потрібно здавати регулярно в профілактичних цілях. Потрібно відвідувати лікаря не менше 1 разу на рік. Жінкам слід частіше бувати у гінеколога.
При появі точних симптомів, наприклад, твердого шанкра, звернутися до лікаря необхідно як можна швидше. Незважаючи на те, що названі заходи профілактики не забезпечують повний захист, дотримання представлених правил суттєво знижує ризик зараження інфекцією.
Таким чином, сифіліс статевих органів є небезпечним захворюванням, при якому відсутність лікування може призвести до серйозних наслідків.
Так як патологія проникає переважно статевим шляхом, то слід уважно стежити за своїм інтимним життям і довіряти тільки перевіреним засобів контрацепції.
Забороняється займатися лікуванням хвороби самостійно, так як це не тільки не позбавить від сифілісу, але і посприяє переходу патології на наступний етап розвитку. Крім того, бактерії зможуть виробити захист до антибіотиків, що істотно ускладнить лікування захворювання.