Уролітіаз: виникнення, симптоми, лікування

Симптоми та лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба — це стан, який може виникнути у кожної людини. Дана патологія характеризується утворенням каменів у всіх органах сечостатевого тракту. У медицині утворення каменів називається уролітіазом. Вчені досі не виявили однієї конкретної причини виникнення даного стану, але відома маса привертають до неї факторів:

ферментопатії;

анатомічні аномалії будови;

генетично обумовлені захворювання сечовивідного тракту;

підвищений вміст кальцію в організмі;

рахіт і рахитоподобние стану;

запальні процеси;

підвищена мінералізація питної води;

авітамінози;

гіпонатріємія;

прийом антацидів і глюкокортикостероїдів;

іммобілізація тіла.

Дані фактори самостійно не призводять до розвитку сечокам’яної хвороби, однак в 2-5 разів підвищують ризик розвитку. Уролітіаз — захворювання, яке виникає при поєднанні кількох факторів ризику. Приклад: поєднання анатомічних аномалій розвитку органів сечовивідного тракту і гіперкальціємія.

Розвиток захворювання

Незважаючи на те, що при сечокам’яної хвороби уражаються всі органи сечовивідного тракту, нирки та сечовий міхур лідирують за кількістю поразок. В цих органах частіше розвивається уролітіаз. В сечоводи і уретру камені потрапляють з нирок або сечового міхура з струмом сечі.

Одним з основних факторів захворювання є підвищена мінералізація крові і сечі. Підвищений вміст мінеральних речовин у крові призводить до того, що апарат нирки не справляється з їх фільтрацією. В результаті мінеральні речовини відкладаються в нирках у вигляді невеликих утворень — каменів.
Запалення в чашково-мискової структурі нирки призводить до посиленого утворення мукополісахаридів. Дані речовини утримують мінеральні сполуки і вважаються головною причиною утворення каменів.

Патологія сечового міхура розвивається при наявності хронічного запалення. Запальні процеси призводять до застою сечі в міхурі. Застій і підвищена концентрація мінеральних кислот у сечі призводять до відкладення солей у сечовому міхурі.

Так утворюється каркас каменів сечового міхура. Щоб мінеральні речовини стали оформленими камінням, відбувається приєднання солей кальцію.

За темою: Тріщини на крайньої плоті у чоловіків: лікування і причини

Різновид каменів

У залежності від розміру, кольору і консистенції визначають склад каменів. У більшості випадків зустрічаються наступні утворення:

фосфатні камені виникають при наявності кислотної або лужної реакції сечі, камені сірого або білого відтінку, найбільш часто їх виникнення пов’язане із запальними процесами в сечовивідних органах;

оксалатная патологія проявляється появою утворень чорного або темно-коричневого кольору, з шипуватою поверхнею;

уратний уролітіаз розвивається при наявності кислої реакції сечі і проявляється у вигляді камінчиків жовтого відтінку;

можуть зустрічатися холестеринові і цистинові освіти;

частіше зустрічаються камені складного хімічного складу. Прикладом є уратно-оксалатні освіти, темно-жовтого кольору з шипуватими краями.

Уролитиаз: возникновение, симптоми, лечение

Прояви захворювання

Велику частину часу уролітіаз протікає без виникнення будь-яких симптомів. Запідозрити цю патологію можна при появі наступних станів:

ниркової коліки;

хворобливого циститу;

негнойного пієлонефриту.

Симптоми ниркової коліки завжди вказують на наявність сечокам’яної хвороби. Їх виникнення означає, що камінь або група каменів потрапили в сечоводи. Рухаючись по ходу даного органу (від нирок до сечового міхуру), камінь створює тиск на стінки сечоводу і викликає інтенсивну біль.

Симптоми такого стану легко визначаються самостійно:

раптове появи болю в попереку або околопупочной області;

неможливість знайти оптимальне положення тіла без збільшення больових відчуттів;

будь-який рух підвищує інтенсивність больового синдрому, незалежно від положення тіла;

біль купірується при прийомі спазмолітиків (Но-шпи, Папаверину, Дротаверину).

Пієлонефрит — це ускладнення захворювання ниркової локалізації, викликане розтягуванням апарату нирки. Симптоми такого стану нелегко розпізнати навіть досвідченому лікарю, не кажучи вже про звичайну людину. Головним проявом пієлонефриту в даному випадку буде порушення сечовипускання. І лише ретельна діагностика допоможе виявити уролітіаз.

При збільшенні органу з-за пієлонефриту з’являється позитивний симптом Пастернацького — біль у поперековій області в проекції нирки. Однак цей симптом виникає тільки при гострому стані або формується в хронічній формі захворювання протягом декількох місяців.

За темою: Катетеризація сечового міхура

Камені в сечовому міхурі постійно травмують стінку органу і є причиною розвитку циститу. Симптоми цього стану повинен знати кожен чоловік:

кількість позивів до сечовипускання за день — більш 8;

поява позивів до нічного сечовипускання;

хворобливі відчуття в надлобковій області;

поява крапель крові після виділення сечі.

Які б не були симптоми порушення функції органів сечовивідного тракту, необхідно негайно звернутися до лікаря, щоб він призначив відповідне лікування. Це допоможе швидше розпізнати патологію і позбутися від неї.

Діагностичні процедури

Виділяють інструментальні та лабораторні методи дослідження, які виявляють і підтверджують захворювання. Вони використовуються на додаток клінічній картині захворювання або для виявлення патології в латентному періоді, коли ніяких клінічних проявів немає.

Головний лабораторний метод дослідження — загальноклінічне дослідження сечі.

Так, фосфатний камінь можна запідозрити при наявності в сечі фосфатних кислот. Якщо ж у сечі виявляють солі сечової кислоти або оксалати, робиться припущення про наявність або оксалатних уратних утворень. Така діагностика може лише побічно вказувати на патологію. Щоб достовірно встановити діагноз, необхідно вдатися до сучасних методів інструментальної діагностики.

Підтвердити уролітіаз можна за допомогою ультразвукової діагностики або екскреторної урографії. Дані маніпуляції визначають не тільки наявність каменів, але і їх точну локалізацію. Найбільш точними методами інструментальних досліджень вважаються магнітно-резонансна та комп’ютерна томографії.

Дані методи показують не тільки кількість і локалізацію каменів, але і їх щільність. Це дозволить лікарям припустити причину виникнення патології і призначити необхідне лікування.

Усунення патології

Лікування сечокам’яної хвороби передбачає застосування медикаментозних препаратів та хірургічної корекції. Також використовуються сучасні методи дроблення каменів, які в діаметрі досягають не менше 2,5 мм. Будь-яке лікування має бути комплексним і побудованим на взаємодії лікаря і пацієнта. Кожному, хто зіткнувся з патологією варто:

чітко виконувати рекомендації лікаря;

дотримуватися дієти;

дотримуватися режим;

приймати вітамінні комплекси;

слідкувати за кількістю випитої та виділеної рідини;

не самовільно переривати лікування і приймати призначені препарати.

За темою: Де знаходиться простата чоловіки?

Спазмолітичні препарати усувають лише симптоми ниркової коліки і повинні розглядатися тільки як варіант терапії гострого нападу.

При наявності уратних каменів лікування може проводитися лікарськими засобами. Медичні препарати здатні розчинити з’єднання уратних солей і вивести дані речовини з організму.

Антибіотикотерапія застосовується при розвитку ускладнень — пієлонефриту, бактеріального циститу або уретриту. Лікування даних ускладнень передбачає боротьбу з сечокам’яною хворобою і видалення бактеріальних збудників з організму.

Дистанційна ударно-хвильова лікування засноване на використанні ультразвукового або електромагнітного випромінювання для зменшення каміння у розмірах. Даний метод дозволяє дробити камені всередині нирок, сечоводів, сечового міхура. В результаті даної процедури утворюються камені малих розмірів, які легко виводяться з струмом сечі з організму, не викликаючи розвитку ниркової коліки.

Застосовується і хірургічне лікування в боротьбі з сечокам’яною патологією. В залежності від кількості та розміру каменів, виконуються операції по видаленню нирки або частини цього органу.

Перед виконанням таких процедур, лікарі обов’язково переконуються в нормальному функціонуванні другої нирки.

Лікування каменів сечового міхура виконують за допомогою цистоскопії. Через уретру в міхур вводиться спеціальний катетер, з допомогою якого видаляються камені. Таке лікування проводиться тільки в тому випадку, якщо відсутня патологія уретри (стриктури, пухлини, камені).