Збудник сифілісу: умови виживання, стадії і причини

Особливості збудника сифілісу

Збудник сифілісу був виділений німецьким вченим Шаудином в 1905 році з аналізу крові хворої людини. Цей мікроорганізм відноситься до групи спірохет, має нитевидную структуру, згорнуту в спіраль з витками різної величини.

Конкретна мікрофлора, що викликає небезпечне венеричне захворювання (сифіліс, — одержала назву Treponema pallidum, або бліда трепонема. Відрізняється від штамів анаеробних бактерій групи рівномірними витками спіралі, близько розташованими один до одного.

З моменту впровадження Treponema pallidum в організм до перших симптомів захворювання може пройти від 15 днів до 2 місяців. Лікування хвороби потрібно починати відразу ж після виявлення збудника, т. к. наслідки сифілісу небезпечні для здоров’я, руйнуванню піддаються внутрішні органи, тривалість життя значно коротшає.

Умови виживання

Спірохети є анаеробними мікроорганізмами. Кип’ятіння та стерилізація вбивають їх менш чим за хвилину, а ось в мінусових температурах вони можуть зберігати свої небезпечні якості протягом року. Проте були проведені спеціальні експерименти, під час яких збудник сифілісу зберігався у висушеному стані при доступі кисню до 3 років.

Побутовий шлях передачі відзначається рідко. При висиханні субстрату, в якому знаходиться бліда трепонема (сперма, слина, кров), впровадження патогенної мікрофлори в організм не відбувається.

При мікроскопії Treponema pallidum застосовуються контрастні засоби виявлення — фарбування за допомогою препаратів, що містять срібло.

Збудник сифілісу руйнується при контакті з наступними речовинами:

Також бліді трепонеми гинуть при ультрафіолетовому випромінюванні.

Незважаючи на те що більшість згубні для збудників сифілісу речовин чинить руйнівну дію на тканини, ще повіки тому хворобу лікували ртуттю, миш’яком і деякими кислотами. Це допомагало усунути зовнішні прояви захворювання, але всередині організму збудник виживав.

Поширення

Які причини викликають поширення інфекції? Спосіб передачі — контактний, у більшості випадків зараження відбувається при статевому акті.

Побутовий шлях зараження зустрічається досить рідко, зокрема, заражаються члени однієї сім’ї, які користуються одними предметами побуту. Збудник хвороби передається через чашки, ложки, сигаретні фільтри, губну помаду, якщо їх використовують одночасно. Після висихання відокремлюваного зараження не відбувається.

При дружньому поцілунку заразитися сифілісом можна тільки при наявності мікропошкоджень на шкірі.

Бліда трепонема впроваджується під час вагітності через плаценту, вбиваючи плід або викликаючи вроджений сифіліс. Такі діти рідко народжуються здоровими, у них виявляються органічні ураження. Дитина може заразитися при проходженні по родових каналах і при грудному вигодовуванні.

Найбільш висока ймовірність зараження — 100% — при переливанні крові. Саме тому наркомани і гомосексуалісти входять в найбільшу групу ризику.

Як виявити?

Сифіліс має кілька стадій:

1. Первинна. Збудник захворювання поширюється по організму, локалізується у регіональних лімфовузлах, викликаючи характерні симптоми — твердий шанкр або виразку. Тривалість стадії — 1,5-2 місяці.
2. Вторинна. Симптоми сифілісу на цьому етапі організму можуть бути різні, вони залежать від того, який орган або система вражені. Періодично з’являються папульозні висипання, які самі зникають через 7-10 днів.
3. Третинна. Ця стадія діагностується через 3-7 років після первинного зараження. На цьому етапі відбувається руйнівна дегенерація м’яких і кісткових тканин організму.

При первинному сифілісі пацієнт вкрай заразний. Бліду трепонем можна виявити за допомогою мазків з поверхні поразки. Метод специфічний, але його чутливість недостатня, і при неправильному збиранні матеріалу можна отримати хибнопозитивний результат. На цій стадії також проводять нетрепонемні тести, які теж можуть дати недостовірний показник.

При вторинному і третинному сифілісі проводять такі аналізи:

1. Імуноферментний аналіз — ІФА. Чутливість 98%, використовуються антигени трепонем.
2. Специфічний тест РПГА — чутливість 76%.
3. Специфічний тест РІБТ — чутливість 95%.
4. РИФ — теж специфічний тес на антитіла, чутливість 99,9%.

Збудник сифілісу здатний змінювати форму існування та антигенну структуру, тому виявлення даного захворювання та його лікування представляють деякі труднощі.

Причини

Причини, які ускладнюють діагностування сифілісу, викликані наступними чинниками.

У клітинах анаероба присутній білок адгезин, який забезпечує щільне прилипання до клітки майбутнього господаря: він взаємодіє зі слизовими оболонками тканин на структурному рівні.

Форма спіральки сприяє глибокому зануренню і проникненню, забезпечують високі міграційні здібності з лімфо — і кровотоку.

На поверхні клітин блідих трепонем знаходяться ліпопротеїни — складні молекулярні сполуки, які провокують при впровадженні мікроорганізму запальний ефект в цій області.

Бліда спірохета має високу здатність утворювати Л-форми і змінювати антигенні властивості, що не дає створити стійку вакцину для вироблення імунітету до інфекції.

Вірус сифілісу здатний розмножуватися в міжклітинних просторах, тому його активність дуже важко вилікувати.

При впровадженні блідої трепонеми в організм завжди відбувається зараження.

Під час самого захворювання виробляється нестерильний імунітет: при повторному зараженні на місці впровадження не з’являється характерних симптомів — шанкрів або ерозій. Однак специфічного імунітету не виробляється, і спірохети вільно розповсюджуються по організму.