Грижа міжхребцевого диска — це стан, за якого частина драглистого ядра виходить за межі фіброзного кільця, що його утримувало. Кільце надривається, вміст зміщується назовні й може притиснути нервовий корінець, що проходить поруч.
Болить при цьому не диск. У ньому майже немає нервових закінчень. Болить корінець — і саме тому біль відчувається не там, де грижа, а по ходу нерва: у нозі, у сідниці, у руці. Цей стан називають радикулітом.
Протрузія, грижа, секвестр
Ці три слова описують одну шкалу.
Протрузія — кільце розтягнулося й випинається, але лишається цілим. Найм’якший варіант, часто безсимптомний.
Екструзія, тобто власне грижа — кільце надірвалося, ядро вийшло за його межі, але зберігає зв’язок із диском.
Секвестр — фрагмент відокремився повністю й лежить у хребтовому каналі окремо. Звучить найстрашніше, і саме тут ховається головний парадокс цієї теми.
Грижі зменшуються самі
Що більший і «страшніший» вигляд має грижа на знімку, то ймовірніше вона з часом розсмокчеться. Це виглядає нелогічно, але пояснення просте: коли вміст диска опиняється поза його межами, імунна система впізнає цю тканину як чужу й поступово її прибирає. Секвестр, який контактує з тканинами каналу найбільшою поверхнею, і зникає найчастіше.
Тому картина «грижа є, а через рік на контрольній МРТ вона менша або її немає» — звичайна, а не рідкісний успіх. Це головний аргумент проти поспішної операції там, де можна почекати.
Знімок сам собою нічого не доводить
Грижі й протрузії знаходять у великої частки людей, які нічого не відчувають, і чим старша людина, тим більша ця частка. Після п’ятдесяти зміни дисків на МРТ — норма віку.
Тому грижа на знімку стає причиною болю тільки тоді, коли її рівень збігається з тим, що показує огляд: біль іде по конкретному нерву, у тій самій зоні порушена чутливість, ослаблені відповідні рухи, змінені рефлекси. Якщо збігу немає, грижа на знімку — випадкова знахідка, а біль має інше походження.
Саме тому МРТ роблять після огляду невролога, а не замість нього.
Де вони бувають
Переважна більшість — у попереку, на двох найнижчих рівнях: між четвертим і п’ятим поперековими хребцями і між п’ятим поперековим та крижами. Саме на них припадає найбільше навантаження й найбільша рухливість.
Друга за частотою локалізація — нижня частина шиї. Тоді біль іде в лопатку, плече й руку, а німіють пальці.
У грудному відділі грижі трапляються рідко: ребра роблять його малорухомим.
Скільки це триває
Це те, що людина хоче знати першим. У більшості випадків корінцевий біль суттєво слабшає за шість-дванадцять тижнів консервативного лікування. Частина одужує швидше.
Перші дні можуть бути важкими, і це не показник прогнозу — інтенсивність болю на старті погано передбачає, скільки все триватиме.
Що робити, поки чекаєш
Рухатися. Ліжковий режим довше двох днів погіршує результат. Ходити, змінювати позу, уникати тільки того, що явно посилює біль.
Знеболювати достатньо, щоб рухатися. Мета знеболення тут не «щоб не боліло», а щоб людина не завмирала. Препарати підбирає лікар; при корінцевому болю схема відрізняється від звичайного болю в спині.
Фізична терапія — з другого-третього тижня, з поступовим нарощуванням.
Не робити контрольну МРТ щомісяця. Динаміка на знімку відстає від самопочуття, і розбіжність між ними лише додає тривоги.
Коли оперують
Безумовно — при синдромі кінського хвоста й при наростаючій слабкості в нозі чи руці. Тут вирішують не тижні, а години й дні.
За рішенням — коли корінцевий біль лишається вираженим після шести-дванадцяти тижнів повноцінного консервативного лікування, заважає працювати й спати, а картина на МРТ збігається з оглядом. Операція в такому випадку швидше знімає біль, ніж очікування, але через рік-два результати обох підходів зближуються. Тому вибір залежить від того, наскільки людина готова далі чекати.
Мікродискектомія — стандартна й добре відпрацьована операція, а не крайній захід. Але й не спосіб «прибрати грижу назавжди»: диск лишається зміненим, і повернення можливе.
Що не допомагає
Витягування хребта в дослідженнях не показало користі при грижі. Мануальні маніпуляції з різким рухом при корінцевому болю не рекомендують. Хондропротектори й БАДи для суглобів на диск не діють. Обіцянка «розсмоктати грижу» апаратом чи препаратом не має під собою механізму — грижі справді розсмоктуються, але самі й безвідносно до того, чим людину лікували в цей час.
До лікаря обов’язково
Оніміння в промежині й на внутрішній поверхні стегон, затримка або нетримання сечі, слабкість в обох ногах — це синдром кінського хвоста. Він потребує операції протягом найближчих годин, і зволікання тут вимірюється втраченими функціями. Викликати екстрену допомогу, не чекаючи ранку.
Терміново, але не екстрено, звертаються, якщо слабкість у стопі чи нозі наростає день у день: людина починає чіплятися носком за підлогу або не може стати на п'яту.
Плановий маршрут — невролог або нейрохірург. Направлення на МРТ дає лікар після огляду; знімок без огляду здебільшого веде до зайвих висновків.